Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.
Непревзойденный успех Паганини лежал не только в глубоком музыкальном даровании этого артиста, но и в необычайной технике, в безукоризненной чистоте, с которой он исполнял труднейшие пассажи, и в новых горизонтах скрипичной техники, открытых им. Работая усердно над произведениями Корелли, Вивальди, Тартини, Виотти, он сознавал, что богатые средства скрипки не вполне ещё угаданы этими авторами. Труд знаменитого Локателли «L’Arte di nuova modulazione» навёл Паганини на мысль воспользоваться разными новыми эффектами в скрипичной технике. Разнообразие красок, широкое применение натуральных и искусственных флажолетов, быстрое чередование пиццикато с арко, удивительно искусное и разнообразное применение стаккато, широкое применение двойных нот и аккордов, замечательное разнообразие применения смычка, сочинения для исполнения на струне соль, посвященная княгине Элизе Бачокки «Любовная сцена» на струнах ля и ми — всё это приводило в удивление публику, знакомившуюся с доселе неслыханными скрипичными эффектами. Паганини был настоящим виртуозом, обладавшим в высшей степени яркой индивидуальностью, основывая свою игру на оригинальных технических приёмах, которые он исполнял с непогрешимой чистотой и уверенностью. Паганини обладал драгоценной коллекцией скрипок Страдивари, Гварнери, Амати, из которых свою замечательную и наиболее любимую и известную скрипку работы Гварнери завещал родному городу Генуе, не желая, чтобы какой-нибудь другой артист на ней играл.
ПРОИЗВЕДЕНИЯ
24 каприса для скрипки соло, Op.1, 1802—1817 гг. № 1, ми минор № 2, си минор № 3, ми минор № 4, до минор № 5, ля минор № 6, соль минор № 7, ля минор № 8, ми-бемоль мажор № 9, ми мажор № 10, соль минор № 11, до мажор № 12, ля-бемоль мажор № 13, си-бемоль мажор № 14, ми-бемоль мажор № 15, ми минор № 16, соль минор № 17, ми-бемоль мажор № 18, до мажор № 19, ми-бемоль мажор № 20, ре мажор № 21, ля мажор № 22, фа мажор № 23, ми-бемоль мажор № 24, ля минор Шесть сонат для скрипки и гитары, Op. 2 № 1, ля мажор № 2, до мажор № 3, ре минор № 4, ля мажор № 5, ре мажор № 6, ля минор Шесть сонат для скрипки и гитары Op. 3 № 1, ля мажор № 2, соль мажор № 3, ре мажор № 4, ля минор № 5, ля мажор № 6, ми минор 15 квартетов для скрипки, гитары, альта и виолончели, Op. 4 № 1, ля минор № 2, до мажор № 3, ля мажор № 4, ре мажор № 5, до мажор № 6, ре мажор № 7, ми мажор № 8, ля мажор № 9, ре мажор № 10, ля мажор № 11, си мажор № 12, ля минор № 13, фа минор № 14, ля мажор № 15, ля минор Концерт для скрипки с оркестром № 1, ми бемоль мажор (партия скрипки написана в ре мажоре, но её струны настраиваются на полтона выше), Op.6 (1817 г.) Концерт для скрипки с оркестром № 2, си минор, «La campanella», Op.7 (1826 г.) Концерт для скрипки с оркестром № 3, ми мажор (1830 г.) Концерт для скрипки с оркестром № 4, ре минор (1830 г.) Концерт для скрипки с оркестром № 5, ля мажор (1830 г.) Концерт для скрипки с оркестром № 6, ми минор (1815 г.?), неоконченный, авторство последней части неизвестно Le Streghe (Вариации на тему из балета «Свадьба Беневенто» Ф. Зюсмайера), Op. 8 Интродукция с вариациями на тему «Бог хранит короля», Op.9 Венецианский карнавал (вариации), Op. 10 Концертное аллегро Moto Perpetuo, соль мажор, Op. 11 Вариации на тему Non pi? Mesta, Op.12 Вариации на тему Di tanti Palpiti, Op.13 60 вариаций во всех строях на генуэзскую народную песню Barucaba, Op. 14 (1835 г.) Кантабиле, ре мажор, Op. 17 Moto Perpetuo (Вечное движение) до мажор. Кантабиле и вальс, Op. 19 (1824 г.) Соната для большого альта (вероятно, 1834) МУЗЫКАЛЬНЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ ПО МОТИВАМ СОЧИНЕНИЙ ПАГАНИНИ
И. Брамс, Вариации на тему Паганини. С. В. Рахманинов Рапсодия на тему Паганини. 6 этюдов Ф. Листа, в том числе знаменитый 3-ий этюд Кампанелла, написанный на тему финала Второго скрипичного концерта Паганини. Па-де-дё из балета Ц. Пуни «Сатанилла, или Любовь и ад» использует тему вариаций Паганини Венецианский карнавал. Р. Шуман, этюды на каприсы Паганини, Опус 3. композиция группы Ария «Игра с
Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.
Непревзойденный успех Паганини лежал не только в глубоком музыкальном даровании этого артиста, но и в необычайной технике, в безукоризненной чистоте, с которой он исполнял труднейшие пассажи, и в новых горизонтах скрипичной техники, открытых им. Работая усердно над произведениями Корелли, Вивальди, Тартини, Виотти, он сознавал, что богатые средства скрипки не вполне ещё угаданы этими авторами. Труд знаменитого Локателли «L’Arte di nuova modulazione» навёл Паганини на мысль воспользоваться разными новыми эффектами в скрипичной технике. Разнообразие красок, широкое применение натуральных и искусственных флажолетов, быстрое чередование пиццикато с арко, удивительно искусное и разнообразное применение стаккато, широкое применение двойных нот и аккордов, замечательное разнообразие применения смычка, сочинения для исполнения на струне соль, посвященная княгине Элизе Бачокки «Любовная сцена» на струнах ля и ми — всё это приводило в удивление публику, знакомившуюся с доселе неслыханными скрипичными эффектами. Паганини был настоящим виртуозом, обладавшим в высшей степени яркой индивидуальностью, основывая свою игру на оригинальных технических приёмах, которые он исполнял с непогрешимой чистотой и уверенностью. Паганини обладал драгоценной коллекцией скрипок Страдивари, Гварнери, Амати, из которых свою замечательную и наиболее любимую и известную скрипку работы Гварнери завещал родному городу Генуе, не желая, чтобы какой-нибудь другой артист на ней играл.
ПРОИЗВЕДЕНИЯ
24 каприса для скрипки соло, Op.1, 1802—1817 гг.
№ 1, ми минор
№ 2, си минор
№ 3, ми минор
№ 4, до минор
№ 5, ля минор
№ 6, соль минор
№ 7, ля минор
№ 8, ми-бемоль мажор
№ 9, ми мажор
№ 10, соль минор
№ 11, до мажор
№ 12, ля-бемоль мажор
№ 13, си-бемоль мажор
№ 14, ми-бемоль мажор
№ 15, ми минор
№ 16, соль минор
№ 17, ми-бемоль мажор
№ 18, до мажор
№ 19, ми-бемоль мажор
№ 20, ре мажор
№ 21, ля мажор
№ 22, фа мажор
№ 23, ми-бемоль мажор
№ 24, ля минор
Шесть сонат для скрипки и гитары, Op. 2
№ 1, ля мажор
№ 2, до мажор
№ 3, ре минор
№ 4, ля мажор
№ 5, ре мажор
№ 6, ля минор
Шесть сонат для скрипки и гитары Op. 3
№ 1, ля мажор
№ 2, соль мажор
№ 3, ре мажор
№ 4, ля минор
№ 5, ля мажор
№ 6, ми минор
15 квартетов для скрипки, гитары, альта и виолончели, Op. 4
№ 1, ля минор
№ 2, до мажор
№ 3, ля мажор
№ 4, ре мажор
№ 5, до мажор
№ 6, ре мажор
№ 7, ми мажор
№ 8, ля мажор
№ 9, ре мажор
№ 10, ля мажор
№ 11, си мажор
№ 12, ля минор
№ 13, фа минор
№ 14, ля мажор
№ 15, ля минор
Концерт для скрипки с оркестром № 1, ми бемоль мажор (партия скрипки написана в ре мажоре, но её струны настраиваются на полтона выше), Op.6 (1817 г.)
Концерт для скрипки с оркестром № 2, си минор, «La campanella», Op.7 (1826 г.)
Концерт для скрипки с оркестром № 3, ми мажор (1830 г.)
Концерт для скрипки с оркестром № 4, ре минор (1830 г.)
Концерт для скрипки с оркестром № 5, ля мажор (1830 г.)
Концерт для скрипки с оркестром № 6, ми минор (1815 г.?), неоконченный, авторство последней части неизвестно
Le Streghe (Вариации на тему из балета «Свадьба Беневенто» Ф. Зюсмайера), Op. 8
Интродукция с вариациями на тему «Бог хранит короля», Op.9
Венецианский карнавал (вариации), Op. 10
Концертное аллегро Moto Perpetuo, соль мажор, Op. 11
Вариации на тему Non pi? Mesta, Op.12
Вариации на тему Di tanti Palpiti, Op.13
60 вариаций во всех строях на генуэзскую народную песню Barucaba, Op. 14 (1835 г.)
Кантабиле, ре мажор, Op. 17
Moto Perpetuo (Вечное движение) до мажор.
Кантабиле и вальс, Op. 19 (1824 г.)
Соната для большого альта (вероятно, 1834)
МУЗЫКАЛЬНЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ ПО МОТИВАМ СОЧИНЕНИЙ ПАГАНИНИ
И. Брамс, Вариации на тему Паганини.
С. В. Рахманинов Рапсодия на тему Паганини.
6 этюдов Ф. Листа, в том числе знаменитый 3-ий этюд Кампанелла, написанный на тему финала Второго скрипичного концерта Паганини.
Па-де-дё из балета Ц. Пуни «Сатанилла, или Любовь и ад» использует тему вариаций Паганини Венецианский карнавал.
Р. Шуман, этюды на каприсы Паганини, Опус 3.
композиция группы Ария «Игра с