Шаляпин Фёдор Иванович (1873─1938) – великий русский камерный и оперный певец, блистательно соединивший в себе уникальные вокальные данные с актёрским мастерством. Партии исполнял высоким басом, солировал в Большом и Мариинском театрах, а также в театре Метрополитен Опера.
Объяснение:
в 1899 г. он впервые вышел на сцену Большого театра. В 1901 г. артист выступил в роли Мефистофеля в театре “Ла Скала” в Милане. Его выступление очень понравилось европейским зрителям
В время революции артист выступал с народными песнями, а гонорары жертвовал рабочим. В 1907-1908 гг. стартовали его гастроли по Соединенным Штатам Америки и Аргентине.
В 1915 г. Шаляпин дебютировал в кино, сыграв заглавную роль в картине “Царь Иван Васильевич Грозный”.
В 1918 г. Шаляпин возглавил бывший Мариинский театр. В этом же году ему было присвоено звание Народного артиста Республики.
В июле 1922 г. Шаляпин уехал на гастроли в США. Сам по себе этот факт глубоко взволновал новую власть. А когда в 1927 г. артист пожертвовал свой гонорар детям полит.эмигрантов, это было расценено как предательство советских идеалов.
На этом фоне в 1927 г. Федора Ивановича лишили звания народного артиста и запретили возвращаться на Родину. Все обвинения с великого артиста были сняты только в 1991 г.
В 1932 г. артист сыграл заглавную роль в кинофильме “Приключения Дон Кихота”.
В 1937 г. у Ф. И. Шаляпина диагностировали лейкоз. Великий артист ушел из жизни через год, 12 апреля 1938 г. В 1984 г., благодаря барону Э. А. фон Фальц-Фейну, прах Шаляпина был доставлен в России
Церемония перезахоронения выдающегося певца состоялась 29 октября 1984 г., на Новодевичьем кладбище.
Відповідь:Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає? Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя). Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї. Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби. Нікопольська срібна амфора Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за до лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна ігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали). Зразки «скіфського золотарства»: гребінь із кургану Солоха (Запорізька обл.); перстень із Тіри; пластина із зображенням оленя Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин. З історії шедевра До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см. Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки. Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.
Шаляпин Фёдор Иванович (1873─1938) – великий русский камерный и оперный певец, блистательно соединивший в себе уникальные вокальные данные с актёрским мастерством. Партии исполнял высоким басом, солировал в Большом и Мариинском театрах, а также в театре Метрополитен Опера.
Объяснение:
в 1899 г. он впервые вышел на сцену Большого театра. В 1901 г. артист выступил в роли Мефистофеля в театре “Ла Скала” в Милане. Его выступление очень понравилось европейским зрителям
В время революции артист выступал с народными песнями, а гонорары жертвовал рабочим. В 1907-1908 гг. стартовали его гастроли по Соединенным Штатам Америки и Аргентине.
В 1915 г. Шаляпин дебютировал в кино, сыграв заглавную роль в картине “Царь Иван Васильевич Грозный”.
В 1918 г. Шаляпин возглавил бывший Мариинский театр. В этом же году ему было присвоено звание Народного артиста Республики.
В июле 1922 г. Шаляпин уехал на гастроли в США. Сам по себе этот факт глубоко взволновал новую власть. А когда в 1927 г. артист пожертвовал свой гонорар детям полит.эмигрантов, это было расценено как предательство советских идеалов.
На этом фоне в 1927 г. Федора Ивановича лишили звания народного артиста и запретили возвращаться на Родину. Все обвинения с великого артиста были сняты только в 1991 г.
В 1932 г. артист сыграл заглавную роль в кинофильме “Приключения Дон Кихота”.
В 1937 г. у Ф. И. Шаляпина диагностировали лейкоз. Великий артист ушел из жизни через год, 12 апреля 1938 г. В 1984 г., благодаря барону Э. А. фон Фальц-Фейну, прах Шаляпина был доставлен в России
Церемония перезахоронения выдающегося певца состоялась 29 октября 1984 г., на Новодевичьем кладбище.
Відповідь:Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає? Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя). Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї. Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби. Нікопольська срібна амфора Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за до лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна ігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали). Зразки «скіфського золотарства»: гребінь із кургану Солоха (Запорізька обл.); перстень із Тіри; пластина із зображенням оленя Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин. З історії шедевра До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см. Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки. Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.