Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.
Бувають професії, де мало тільки бажання, потрібен талант, схильність, і таким професіям навчити напевно не можна. Одна з таких - режисер. Звичайно, тебе навчать майстерності режисури, але ніхто не дасть гарантії, що ти станеш відомим і затребуваним режисером. Знаєте чому? Тому що тут талант потрібен, здібності, а це вже вроджене. У моїх очах режисер - це дивовижна людина, яка створює іншу реальність, змушує дивитися на світ своїми очима, бачить дивне в звичайному і допомагає побачити це глядачам.
Режисер дивовижна людина ще й тому, що має великий розмах діяльності. Він може бути письменником, актором, оператором, монтажером, художником і взагалі, на всі руки майстром, а ще тонким психологом і шукачем кращих сценаріїв. Чи не написати тут все вміння та знання, якими повинен володіти справжній режисер. Тому іноді здається, що режисер не дивовижна людина, а взагалі не людина. У режисера величезний світ, який він дарує глядачеві. Саме дарує, тому що, я вважаю, не буває справжнього мистецтва заради грошей, слави чи ще чогось, є лише мистецтво заради мистецтва.
Одного разу, в п'ятому класі мене дивним чином занесло в театральний гурток. Саме тоді я вирішила, ким хочу стати.
Я вибрала цю професію, тому що знаю: «Мені туди». Думок про інші професії вже просто немає. Що мене приваблює в режисурі? Величезне поле для творчості, це те місце, де можна викластися по повній, де все кипить і рухається. Хіба це не життя? Ти постійно чогось вчишся, пробуєш, злітаєш і падаєш. Це одна з найбільш ненудних професій, а мені це і потрібно. Режисер разом з тим і складна професія, але мене це тільки привертає, адже я не математик, щоб шукати легких шляхів. Нудно як-не-як, коли все одноманітне і виходить без особливих зусиль. Зате перемога, що дісталася насилу, набагато вище цінується і радості більше доставляє. Режисура, це як сенс життя, це ще один б висловитися, залишити в цьому світі щось від себе, адже негоже якось прожити життя в цьому світі і не залишити після себе нічогісінько корисного для інших. Це як прийти в гості без подарунка, або поїсти в ресторані і не заплатити.
Я не вважаю професію режисера краще якихось інших, тому що «мами різні потрібні, мами різні важливі». Але особисто для мене ця професія найкращий варіант, тому що я себе бачу в цій діяльності, тому що закохалася в режисуру і вже не можу відірватися, тому що загорілася цією ідеєю, і, судячи з усього, горіти ще буду довго.