«Программная увертюра. Увертюра «Эгмонт». Скорбь и радость».
1. Тема трагедии Гёте «Эгмонт»?
2. В какой форме сочинена увертюра «Эгмонт» Л.В. Бетховена?
3. Кто такой граф Эгмонт?
4. Что такое сарабанда?
5. К чему приводит развитие музыки увертюры?
6. Как Бетховен прочёл сюжет трагедии?
І. К. Ф. Фішер-Ariadne musica, 1702, 20 прелюдій і фуг в 19 тональностях.
І. С.Бах — два томи «Добре темперованого клавіру», 1722 і 1744. Кожен том містить по 24 прелюдії і фуги в 12 основних мажорних і 12 мінорних тональностях, по прелюдії і фузі на кожну клавішу фортепіано.
Л. ван Бетховен - 2 прелюдії, ОП. 39; кожна проходить через всі мажорні тональності.
Ф. Шопен - 24 прелюдії, ОП. 28, по одній на кожну вживану мажорну і мінорну тональності.
К. Дебюссі-два томи по 12 прелюдій, 1910 і 1913. В кінці кожної прелюдії стоїть її назва, в той час як перед нею стоїть тільки римське число, що вказує її номер.
С. в. Рахманінов-прелюдія Op. 3 № 2, 10 прелюдій Op. 23 і 13 прелюдій ОП. 32: всього 24 прелюдії.
А. Н. Скрябін-24 прелюдії, Op. 11 і численні коротші цикли прелюдій.
П. Хіндеміт-Ludus Tonalis, 1940: прелюдія, 11 інтерлюдій і 1 постлюдія, що перемежовуються з 12 фугами.
А. Гінастера-цикл з 12» американських прелюдій " (Doce Preludios Americanos), 1946.
Задерацький, Всеволод Петрович-цикл з 24 прелюдії і фуг, 1937
Д. Д. Шостакович-цикл з 24 прелюдій і фуг, 1951, і більш ранній цикл з 24 прелюдій для фортепіано.
Объяснение:
Прелюдія (від лат. prae... - перед і лат. ludus-гра) - короткий музичний твір, що не має суворої форми. У період зародження прелюдії завжди передували більш довгому, складному і строго оформленому твору (звідси назва), але згодом композитори стали писати прелюдії і як самостійні твори. У прелюдіях часто зустрічається остінато, прелюдії за стилем в цілому схожі з імпровізацією. Прелюдія може бути вступом до будь-якого музичного твору або невеликий самостійної п'єсою, головним чином для клавесина, фортепіано, органу. Створюються цикли прелюдій і фуг, а також одних прелюдій.
Қара өлең - қазақтың ежелгі өлең түрі.Қара өлең әнге салып айтуға ыңғайлы. Әннің ырғақ ерекшеліктеріне қарай өлең жолдарындағы бунақтар орнын ауыстырып отырады. Әр шумақта жеке ой жатады. Мұндай ой жеңіл әзіл-оспақтан бастап, өмірдің мәні мен сәнін, ел қамы мен халық тағдырын қамтиды. Өлеңнің алғашқы екі жолындағы ой соңғы жолдардағы негізгі ойға қызмет етеді. Қара өлең көне заманнан бастау алып, тереңге тамыр байлаған. Оның үлгілері "Оғызнамада" (9 ғ.), Ж.Баласағұнидің "Құтадғу білігінде" (11 ғ.), М.Қашқаридың "Диуани лұғат ат-түркінде" (11 ғ.), А.Иүгінекидің "Ақиқат сыйында" (12 ғ.) кездеседі.
Сипаты жағынан орыстың "частушкасына", тәжіктін "ашуласына", латыштың "дайнасына", шығыс халықтарының "бәйіті" мен "ғазалына", өзбектің "қошығына" ұқсас. Қазіргі қазақ поэзиясында қара өлең үлгісі кең тараған.[1]