Александр Розенбаум родился 13 сентября 1951 года в Ленинграде, в семье студентов-однокурсников из 1-го Медицинского института, Якова Шмарьевича Розенбаума[7] и Софьи Семёновны Миляевой. Яков и Софья окончили институт в 1952 году, а затем семья Розенбаумов отправилась жить в Восточный Казахстан, в город Зыряновск, где не было железной дороги. Яков, врач-уролог, стал там главным врачом городской больницы; профессия Софьи — акушер-гинеколог. В течение шести лет отец и мать Саши занимались лечением жителей Зыряновска. В этот же период в семье родился ещё один сын — Владимир Розенбаум[8]. Александр Розенбаум — композитор, автор-исполнитель собственных песен. Многие его ранние песни относятся к жанру блатной песни, и их герой — классический образ одесского налётчика времён НЭПа. Данный образ был составлен по мотивам «Одесских рассказов» Исаака Бабеля. Ряд его ранних песен также связан с работой врача.
Также его творчество характеризуется интересом к истории России послереволюционных годов XX века («Романс генерала Чарноты»), цыганским темам (пример — песни «Песня коня цыганских кровей», «Ах, если было бы можно…») и казачеству («Казачья», «Кубанская казачья», «На Дону, на Доне»). Имеется среди его песен и философская лирика («Вещая судьба»). Не обойдена стороной и военная тематика, в которой большинство песен связано с Великой Отечественной войной («Я часто просыпаюсь в тишине», «Проводи-ка меня, батя, да на войну…» и др.), морской тематикой («38 узлов», «Песня старого миноносца»). Особая часть творчества посвящена войне в Афганистане («Монолог пилота „Чёрного тюльпана“», «Караван», «Дорога длиною в жизнь»). Певец часто бывал в расположениях советских воинских частей, выступая с концертами в Афганистане. В 1986 году, на Киностудии Министерства обороны СССР, песня «В горах Афгани» была вмонтирована в фильм «Боль и надежды Афганистана» к хронике боевых действий — фактически был создан первый клип на песни исполнителя.
«Біла ворона» – оперна народна драма, втілена засобами джаз-, поп- і хард-року. В її основу покладено драматичну поему про життя і трагічну загибель легендарної французької завойовниці Жанни д’Арк. Орлеанська Діва зуміла вщент переломити хід Столітньої війни, очоливши французький народ і привівши його до перемоги. Однак, зведений нею на трон король Франції Карл VII, зрадив її та віддав на поталу ворогам. 30 травня 1431 року Жанна була спалена живцем на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство та носіння чоловічого одягу». Ім’я дівчини стало справжнім символом жаги до свободи й самопожертви заради любові до Батьківщини.
Поетичний текст Ю. Рибчинського має глибоко емоційний характер, властивий жанру рок-опери. Лібрето сповнене значною кількістю художніх засобів – філософських узагальнень, аналогій, алегорій тощо. Музичне вирішення вистави з максимальною точністю розкриває драматичні події лібрето. Тут Г. Татарченко висвітлив основні риси свого індивідуального композиторського почерку. Його світосприйняття зосереджене на двох іпостасях – інтелектуальному трактуванні рок-музики та академічних постмодерних прагненнях до синкретизму, подолання меж між кітчем й інтелектуальним мистецтвом. Техніка монтажу, використання алюзій до класичних зразків, постійна зміна виразових засобів – все це властиве творчості митця. За визначенням композитора, домінантою його творчого бачення в опері «Біла ворона» є принцип «стильової еклектики».Опера має номерну структуру. Кожен з її компонентів збагачений характерними ритмоінтонаційними зворотами, властивими сучасній поп-музиці та джазу водночас. Музична драматургія твору насичена розгалуженою системою лейтмотивів (лейтмотив свободи, лейтмотив Жанни, лейтмотив народу «Слава, Жанно» тощо). У вокальних партіях героїв відчутне пісенне начало, що межує з елементами декламації. Центральне місце у драматургії рок-опери, яке заразом виконує роль філософського узагальнення, відведено двом номерам – «Свободі» з І дії та «Білій вороні» з ІІ дії. Їх вирізняє маршова ритмічна основа, досягнена остинато ударних, чітка артикуляція та декламаційний характер мелодичної лінії. Жанровий аспект твору позначений використанням естрадних стилів. Рок-н-рол допомагає розкриттю образу королівського двору, блюз, соул, поп-рок – притаманні образу головної героїні. Масові сцени композитор вирішує, послуговуючись традиціями французької народної музики. Також тут можна говорити й про сонорні ефекти, зокрема застосування лейттембру. Акустичні духові інструменти, зокрема гобой, саксофон, зосереджені навколо образу Жанни; електрогітара та ударні (литаври, барабан) пов’язані з образом ворогів, або ж з переломними моментами опери. Драматичний фінал супроводжують мелодичні ремінісценції (інтонації з дуету головних героїв з І дії, головні лейтмотиви опери), який композитор втілює засобами поліфонії, поліфактури.
Прем’єра «Білої ворони» відбулася у Львові напередодні проголошення Україною незалежності й увінчалася неабияким успіхом. 1989 рік знаменував появу першої української рок-опери, а відтак і естрадних шлягерів у виконанні співаків популярної музики того часу – В. Леонтьєва, Т. Гвердцителі, О. Малініна, М. Караченцова, В. Білоножко та інших. Пісні стали настільки відомими, що виникла необхідність у записі платівки, яка в радянські часи розпаду, багатьма заслуховувалася «до дір».
Александр Розенбаум — композитор, автор-исполнитель собственных песен. Многие его ранние песни относятся к жанру блатной песни, и их герой — классический образ одесского налётчика времён НЭПа. Данный образ был составлен по мотивам «Одесских рассказов» Исаака Бабеля. Ряд его ранних песен также связан с работой врача.
Также его творчество характеризуется интересом к истории России послереволюционных годов XX века («Романс генерала Чарноты»), цыганским темам (пример — песни «Песня коня цыганских кровей», «Ах, если было бы можно…») и казачеству («Казачья», «Кубанская казачья», «На Дону, на Доне»). Имеется среди его песен и философская лирика («Вещая судьба»). Не обойдена стороной и военная тематика, в которой большинство песен связано с Великой Отечественной войной («Я часто просыпаюсь в тишине», «Проводи-ка меня, батя, да на войну…» и др.), морской тематикой («38 узлов», «Песня старого миноносца»). Особая часть творчества посвящена войне в Афганистане («Монолог пилота „Чёрного тюльпана“», «Караван», «Дорога длиною в жизнь»). Певец часто бывал в расположениях советских воинских частей, выступая с концертами в Афганистане. В 1986 году, на Киностудии Министерства обороны СССР, песня «В горах Афгани» была вмонтирована в фильм «Боль и надежды Афганистана» к хронике боевых действий — фактически был создан первый клип на песни исполнителя.
Объяснение:
«Біла ворона» – оперна народна драма, втілена засобами джаз-, поп- і хард-року. В її основу покладено драматичну поему про життя і трагічну загибель легендарної французької завойовниці Жанни д’Арк. Орлеанська Діва зуміла вщент переломити хід Столітньої війни, очоливши французький народ і привівши його до перемоги. Однак, зведений нею на трон король Франції Карл VII, зрадив її та віддав на поталу ворогам. 30 травня 1431 року Жанна була спалена живцем на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство та носіння чоловічого одягу». Ім’я дівчини стало справжнім символом жаги до свободи й самопожертви заради любові до Батьківщини.
Поетичний текст Ю. Рибчинського має глибоко емоційний характер, властивий жанру рок-опери. Лібрето сповнене значною кількістю художніх засобів – філософських узагальнень, аналогій, алегорій тощо. Музичне вирішення вистави з максимальною точністю розкриває драматичні події лібрето. Тут Г. Татарченко висвітлив основні риси свого індивідуального композиторського почерку. Його світосприйняття зосереджене на двох іпостасях – інтелектуальному трактуванні рок-музики та академічних постмодерних прагненнях до синкретизму, подолання меж між кітчем й інтелектуальним мистецтвом. Техніка монтажу, використання алюзій до класичних зразків, постійна зміна виразових засобів – все це властиве творчості митця. За визначенням композитора, домінантою його творчого бачення в опері «Біла ворона» є принцип «стильової еклектики».Опера має номерну структуру. Кожен з її компонентів збагачений характерними ритмоінтонаційними зворотами, властивими сучасній поп-музиці та джазу водночас. Музична драматургія твору насичена розгалуженою системою лейтмотивів (лейтмотив свободи, лейтмотив Жанни, лейтмотив народу «Слава, Жанно» тощо). У вокальних партіях героїв відчутне пісенне начало, що межує з елементами декламації. Центральне місце у драматургії рок-опери, яке заразом виконує роль філософського узагальнення, відведено двом номерам – «Свободі» з І дії та «Білій вороні» з ІІ дії. Їх вирізняє маршова ритмічна основа, досягнена остинато ударних, чітка артикуляція та декламаційний характер мелодичної лінії. Жанровий аспект твору позначений використанням естрадних стилів. Рок-н-рол допомагає розкриттю образу королівського двору, блюз, соул, поп-рок – притаманні образу головної героїні. Масові сцени композитор вирішує, послуговуючись традиціями французької народної музики. Також тут можна говорити й про сонорні ефекти, зокрема застосування лейттембру. Акустичні духові інструменти, зокрема гобой, саксофон, зосереджені навколо образу Жанни; електрогітара та ударні (литаври, барабан) пов’язані з образом ворогів, або ж з переломними моментами опери. Драматичний фінал супроводжують мелодичні ремінісценції (інтонації з дуету головних героїв з І дії, головні лейтмотиви опери), який композитор втілює засобами поліфонії, поліфактури.
Прем’єра «Білої ворони» відбулася у Львові напередодні проголошення Україною незалежності й увінчалася неабияким успіхом. 1989 рік знаменував появу першої української рок-опери, а відтак і естрадних шлягерів у виконанні співаків популярної музики того часу – В. Леонтьєва, Т. Гвердцителі, О. Малініна, М. Караченцова, В. Білоножко та інших. Пісні стали настільки відомими, що виникла необхідність у записі платівки, яка в радянські часи розпаду, багатьма заслуховувалася «до дір».