Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
Двухчастная форма по своему строению напоминает куплетную форму, и является одной из простейших музыкальных форм.Двухчастная форма состоит из 2-х периодов. Смена частей связана с изменением характера произведения. Художник не может «изобразить» на одной картине развитие чувств человека от печали к радости и наоборот. Композитор же может выразить разные состояния переживаний человека, переход его чувств, настроения от одного к другому.
Б.Савельев «Если добрый ты»9КОТ леопольд) Э.Григ «Песня Сольвейг» «Улыбка» сл. М.Пляцковского муз. В.Шаинского «Шарманщик поет»П.И.Чайковского. Вальс As-dur Ф. Шопена Фантазия d-moll В. Моцарта ария Леоноры из «Фиделио» Л. Бетховена В. Моцарт. Дуэттино Дон-Жуана и Церлины из оперы «Дон-Жуан» Дж. Верди. Квартет из «Риголетто» П. Чайковский. Мазурка из «Евгения Онегина» Н. Римский-Корсаков. Две песни Веденецкого гостя из оперы «Садко» Ноктюрн g-moll Ф. Шопена М. Глинка. Каватина и рондо Антониды
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
Смена частей связана с изменением характера произведения. Художник не может «изобразить» на одной картине развитие чувств человека от печали к радости и наоборот. Композитор же может выразить разные состояния переживаний человека, переход его чувств, настроения от одного к другому.
Б.Савельев «Если добрый ты»9КОТ леопольд)
Э.Григ «Песня Сольвейг»
«Улыбка» сл. М.Пляцковского муз. В.Шаинского
«Шарманщик поет»П.И.Чайковского.
Вальс As-dur Ф. Шопена
Фантазия d-moll В. Моцарта
ария Леоноры из «Фиделио» Л. Бетховена
В. Моцарт. Дуэттино Дон-Жуана и Церлины из оперы «Дон-Жуан»
Дж. Верди. Квартет из «Риголетто»
П. Чайковский. Мазурка из «Евгения Онегина»
Н. Римский-Корсаков. Две песни Веденецкого гостя из оперы «Садко»
Ноктюрн g-moll Ф. Шопена
М. Глинка. Каватина и рондо Антониды