ВЫПИШИТЕ ИЗ ЭТОГО ТЕКСТА ОСНОВНОЕ (ГЛАВНОЕ): Духовная музыка С. Рахманинова Первые впечатления от красоты духовной музыки Рахманинов впервые испытал в детстве. Его бабушка, Софья Александровна Бутакова, была глубоко религиозной женщиной. Она часто посещала церковные службы, и когда внук оставался на её попечении, всегда брала его с собой. Поскольку Софья Александровна была также и крёстной матерью Сергея Васильевича, его духовному воспитанию она отводила большую роль.
Время, проведенное в имении его бабушки, С.В. Рахманинов вспоминал как самые светлые моменты своего детства. Уже в Москве, будучи взрослым, он часто ходил к службе, но тщательно скрывал свои религиозные чувства от посторонних глаз, поэтому многие современники, знавшие С.В. Рахманинова лично, в своих воспоминаниях отмечали, что он не отличался религиозностью и не посещал церковь. И лишь самые близкие друзья знали, что это утверждение совершенно неверно.
Духовно-музыкальное наследие Рахманинова невелико: шестиголосный мотет «Deus meus» (студенческая работа), духовный концерт «В молитвах неусыпающую Богородицу» (написанный летом 1893 года на текст кондака Праздника Успения Пресвятой Богородицы), «Литургия св. Иоанна Златоуста» (соч. 31) и знаменитое «Всенощное бдение» (соч. 37, 1915 г.).
«Литургия Святого Иоанна Златоуста»
Композитор в Литургии еще не обращается к знаменному распеву и другим напевам Древней Руси, а создает свободную композицию, выражая в ней сугубо свое понимание литургического действа, свое личное отношение к возвышенным текстам. Его музыка проникнута лиризмом, высоким эстетизмом, не нарушающим, однако, простоты и строгости богослужения. Литургия состоит из двадцати песнопений, объединенных тематически и сопоставленных по принципу контраста.
Несмотря на то, что С.В. Рахманинов задумывал "Литургию" для исполнения в церкви, она получилась монументальным, самостоятельным, рассчитанным на высокопрофессиональное исполнение концертным произведением. Впервые она прозвучала 25 ноября 1910 года в исполнении Синодального хора под управлением выдающегося русского дирижёра Н. М Данилина. Как художественное произведение "Литургия" С.В. Рахманинова нашла широкий и тёплый отклик. В дореволюционной России она звучала в концертном исполнении. В советское время её исполнение было возрождено лишь в 80-е годы и тоже на концертной эстраде.
«Всенощное бдение»
Многие исследователи, склонны считать, что «Всенощная» родилась у композитора как молитва о судьбе Родины, которая переживала в тот момент времена суровых испытаний – начало первой мировой войны, предвестие революции, падения Самодержавия и смены государственного строя.
Первое исполнение Всенощной состоялось 23 марта 1915 года в Колонном зале Благородного собрания в Москве. В течение месяца это сочинение было исполнено четыре раза (сбор от двух концертов был передан в пользу жертв Первой мировой войны).
Во время написания произведения части из него вполне могли быть исполнены в Великий праздник в большом соборе. В те времена церковным хорам это было под силу. Но после революции именно эта музыка в творчестве Рахманинова игнорировалась, умалчивалась культурологами и музыковедами. Она практически не исполнялась более 70 лет в концертах. А церковного служения и подавно не было. Во всем остальном мире «Всенощная» Рахманинова исполнялась и считалась лучшим образцом своего жанра.
Відповідь:Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає? Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя). Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї. Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби. Нікопольська срібна амфора Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за до лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна ігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали). Зразки «скіфського золотарства»: гребінь із кургану Солоха (Запорізька обл.); перстень із Тіри; пластина із зображенням оленя Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин. З історії шедевра До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см. Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки. Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.
Тяжелая постановка,выходишь и хочется смыть с себя все это.Если любите излишний трагизм,то вам сюда.Если нет,то не стоит испытывать свою психику.
Мне столько людей рекомендовали этот спектакль, что я ожидал от него многого. А зря. Смысл нулевой, любви тоже не показали, поют правда красиво и барабанщик просто виртуоз. Актеры - опять не основной состав ((. Последнее время постоянно попадаю на подмены. Кончита не понравилась совсем ((. Короче прощения, если оскорбил чьито чувства, но кроме песен и удобных кресел не могу ничего отметить.
Объяснение: