На Землі всі види відновлюваної енергії умовно можна згрупувати на чотири стихії: сила вогню, сила води, сила землі і сила повітря. Більш докладно розповімо про силу вогню. До неї слід віднести енергію нашого небесного святила, функції якого виконує не що інше, як сонце. У цій статті ми розповімо про одне з найпоширеніших методів експлуатації енергії вітру.
Сьогодні мова піде про вітряних установках.
Вітряні електростанції для будинку, розташованого у важкодоступній для ліній електропередач місцевості є одним з головних в електропостачання житла. дана схема автономного постачання електрикою підійде не для кожного будинку і дачі, тому що має свої специфічні особливості, переваги і недоліки. Отже, що ж таке вітряна електростанція?
Наша планета містить в собі величезну кількість всілякої енергії. Багато з нині використовуються в промисловості джерел енергії мають дуже обмежені обсяги. Наприклад, за підрахунками фахівців при сьогоднішніх темпах видобутку нафти її сумарний світовий запас може повністю вичерпатися всього через пару десятків років. Однак не все так безнадійно. Ще в епоху становлення індустріального суспільства вчені та екологи бачили загрозу, що насувається довкіллю.
Вітряна електростанція (вітроенергетична установка) - це автономний комплекс, який перетворює енергію руху повітря в електроенергію. Ключовою ланкою в цьому ланцюгу є щогла. Її висота може варіюватися від 6 до 36 метрів. На кінці щогли кріпиться генератор, що складається з редуктора і ротора. Генерація електрики відбувається за до обертання вітром встановлених на вісь ротора лопатей вітрогенератора.
В принципі вітряні електростанції своїми руками може зробити кожен, хто поставить перед собою таку мету. Досить дотримуватися основних правил створення вітрогенераторних установок. Найчастіше проблеми підстерігають на етапі побудови електросхеми ВЕУ. Найбільш простим буде варіант з використанням автомобільної електросистеми чи іншої техніки.
Також слід зазначити, що при виготовленні вітряної електростанції своїми руками доцільно застосовувати вертикальне розташування роторного валу.
Існує два найбільш поширених типу ВЕУ - з вертикальним і горизонтальним розташуванням валу генератора. Найчастіше використовуються вітрогенератори з горизонтальним валом. Мала популярність ВЕУ з вертикальним розташуванням вала викликана тим, що немає можливості орієнтації на рух повітряних потоків. Для продуктивної роботи такі електростанції потребують більш сильних поривах вітру. Перед тим, як зважитися на установку тієї чи іншої вітряної електростанції необхідно ознайомитися з типовими позитивними і негативними сторонами ВЕУ.
Почнемо все ж з мінусів. Для ефективної роботи вітроенергетичної установки потрібно стабільно висока швидкість переміщення повітряних мас. Мінімально допустима швидкість вітру для 100 кВт повинна становити 2-4 метри в секунду. При низьких поривах вітру потужність даної електростанції буде змінної. Тому не варто в плані електропостачання цілком покладатися тільки на нього, бо одна така електростанція не спроможна згенерувати конкретно взятий обсяг електроенергії. Ще одним недоліком є шум, що виходить від працюючого генератора. З цієї причини щоглу ВЕУ доводиться встановлювати на деякій відстані від дому.
Найбільш доцільно використовувати вітряні електростанції не в якості основного, а в якості резервного або автономного джерела електропостачання будинку. У цьому випадку в комплекті ВЕУ обов'язково повинні бути присутніми акумуляторні батареї. Їх завдання забезпечити стабільну роботу комплексу. Чи не використовувана електроенергія буде накопичуватися в цих акумуляторах. Ще одним плюсом такої електростанції є її вільна інтеграція з подібними системами автономного електропостачання (Паливний генератор, сонячна електростанція і т.д.).
Звичайно ж, головною перевагою вітряних електростанцій вважається невичерпне джерело відновлюваної енергії. До того ж, експлуатація електростанцій даного типу не завдає довкіллю якогось значущого утрати. У цілому цей б видобутку електроенергії вельми екологічний і відмінно підходить для резервного, гібридного або автономного електропостачання невеликого приватного будинку.
Виды конфликтовВ современной литературе существует множество классификаций конфликтов по различным основаниям.Так А.Г. Здравомыслов дает классификацию уровней конфликтующих сторон:Междиндивидуальные конфликтыМежгрупповые конфликты и их типы: группы интересовгруппы этнонационального характерагруппы, объединенные общностью положения;конфликты между ассоциациямивнутри и межинституциональные конфликтыконфликты между государственными образованиямиконфликты между культурами или типами культурР. Дарендорф дает одну из наиболее широких классификаций конфликтов.Мы приведем данную классификацию, указав в скобках типы конфликтов:По источникам возникновения (конфликты интересов, ценностей, идентификации).По социальным последствиям (успешные, безуспешные, созидательные или конструктивные, разрушительные или деструктивные).По масштабности (локальные, региональные, межгосударственные, глобальные, микро-, макро-, и мегаконфликты).По формам борьбы (мирные и немирные).По особенностям условий происхождения (эндогенные и эксогенные).По отношению субъектов к конфликту (подлинный, случайный, ложный, латентный).По использованной сторонами тактики (сражение, игра, дебаты).А. В. Дмитров дает несколько классификацией социальных конфликтов по разным основаниям. К конфликтам по сферам автор относит: экономические, политические, трудовые, социального обеспечения, образования, образования и пр.Виды конфликтов по отношению к отдельному субъекту:внутренние (личностные конфликты);внешние (межличностные, между личностью и группой, межгрупповые). В психологии принять также выделять: мотивационные, когнитивные, ролевые и пр. конфликты.К. Левин относит мотивационные конфликты (мало кто удовлетворен работой, многие не верят в себя, испытывают стрессы, перегрузки на работе) в большей мере, к внутриличностным конфликтам. Л. Берковиц, М. Дойч, Д. Майерс описывают мотивационные конфликты как групповые. Когнитивные конфликты также в литературе описаны как с позиций внутриличностных, так и межгрупповых конфликтов.Ролевые конфликты (проблема выбора одного из нескольких возможных и желаемых вариантов): внутриличностные, межличностные и межгрупповые чаще всего проявляются в деятельностной сфере. Но чаще всего в психологической литературе описываются три вида конфликтов: на внутриличностном уровне, на межличностным и межгрупповом.Ф. Лютенс выделяет 3 типа внутриличностных конфликтов: конфликт ролей; конфликт, вызванный фрустрацией, конфликт целей.Межгрупповые конфликт — это, как правило, конфликты интересов групп в производственной сфере.Межгрупповые конфликты порождаются чаще всего борьбой за ограниченные ресурсы или сферы влияния в рамках организации, которая состоит из множества формальных и неформальных групп, имеющих совершенно различные интересы. Такое противостояние имеет разные основы. Например, профессионально-производственная (конструкторы- производственники-финансисты), социальная (рабочие-служащие — руководство) или эмоционально-поведенческие ("лентяи" — "работяги").Но самыми многочисленными являются межличностные конфликты. В организациях они проявляется по-разному чаще всего в виде борьбы руководства за всегда ограниченные ресурсы. 75-80% межличностных конфликтов порождается столкновением материальных интересов отдельных субъектов, хотя внешне это проявляется как несовпадение характеров, личных взглядов или моральных ценностей. Это коммуникационные конфликты. Аналогичными являются конфликты между личностью и группой. Например, столкновение руководителя с единым фронтом подчиненных, которым не по нраву крутые дисциплинарные меры начальника, направленные на "завинчивание гаек".Виды конфликтов по характеру:объективные, связанные с реальными проблемами и недостатками;субъективные, обусловленные различных оценок тех или иных событий и поступков.Виды конфликтов по последствиям:конструктивные, предполагающие рациональные преобразования;деструктивные, разрушающие организацию.
На Землі всі види відновлюваної енергії умовно можна згрупувати на чотири стихії: сила вогню, сила води, сила землі і сила повітря. Більш докладно розповімо про силу вогню. До неї слід віднести енергію нашого небесного святила, функції якого виконує не що інше, як сонце. У цій статті ми розповімо про одне з найпоширеніших методів експлуатації енергії вітру.
Сьогодні мова піде про вітряних установках.
Вітряні електростанції для будинку, розташованого у важкодоступній для ліній електропередач місцевості є одним з головних в електропостачання житла. дана схема автономного постачання електрикою підійде не для кожного будинку і дачі, тому що має свої специфічні особливості, переваги і недоліки. Отже, що ж таке вітряна електростанція?
Наша планета містить в собі величезну кількість всілякої енергії. Багато з нині використовуються в промисловості джерел енергії мають дуже обмежені обсяги. Наприклад, за підрахунками фахівців при сьогоднішніх темпах видобутку нафти її сумарний світовий запас може повністю вичерпатися всього через пару десятків років. Однак не все так безнадійно. Ще в епоху становлення індустріального суспільства вчені та екологи бачили загрозу, що насувається довкіллю.
Вітряна електростанція (вітроенергетична установка) - це автономний комплекс, який перетворює енергію руху повітря в електроенергію. Ключовою ланкою в цьому ланцюгу є щогла. Її висота може варіюватися від 6 до 36 метрів. На кінці щогли кріпиться генератор, що складається з редуктора і ротора. Генерація електрики відбувається за до обертання вітром встановлених на вісь ротора лопатей вітрогенератора.
В принципі вітряні електростанції своїми руками може зробити кожен, хто поставить перед собою таку мету. Досить дотримуватися основних правил створення вітрогенераторних установок. Найчастіше проблеми підстерігають на етапі побудови електросхеми ВЕУ. Найбільш простим буде варіант з використанням автомобільної електросистеми чи іншої техніки.
Також слід зазначити, що при виготовленні вітряної електростанції своїми руками доцільно застосовувати вертикальне розташування роторного валу.
Існує два найбільш поширених типу ВЕУ - з вертикальним і горизонтальним розташуванням валу генератора. Найчастіше використовуються вітрогенератори з горизонтальним валом. Мала популярність ВЕУ з вертикальним розташуванням вала викликана тим, що немає можливості орієнтації на рух повітряних потоків. Для продуктивної роботи такі електростанції потребують більш сильних поривах вітру. Перед тим, як зважитися на установку тієї чи іншої вітряної електростанції необхідно ознайомитися з типовими позитивними і негативними сторонами ВЕУ.
Почнемо все ж з мінусів.
Для ефективної роботи вітроенергетичної установки потрібно стабільно висока швидкість переміщення повітряних мас. Мінімально допустима швидкість вітру для 100 кВт повинна становити 2-4 метри в секунду. При низьких поривах вітру потужність даної електростанції буде змінної. Тому не варто в плані електропостачання цілком покладатися тільки на нього, бо одна така електростанція не спроможна згенерувати конкретно взятий обсяг електроенергії. Ще одним недоліком є шум, що виходить від працюючого генератора. З цієї причини щоглу ВЕУ доводиться встановлювати на деякій відстані від дому.
Найбільш доцільно використовувати вітряні електростанції не в якості основного, а в якості резервного або автономного джерела електропостачання будинку. У цьому випадку в комплекті ВЕУ обов'язково повинні бути присутніми акумуляторні батареї. Їх завдання забезпечити стабільну роботу комплексу. Чи не використовувана електроенергія буде накопичуватися в цих акумуляторах. Ще одним плюсом такої електростанції є її вільна інтеграція з подібними системами автономного електропостачання (Паливний генератор, сонячна електростанція і т.д.).
Звичайно ж, головною перевагою вітряних електростанцій вважається невичерпне джерело відновлюваної енергії. До того ж, експлуатація електростанцій даного типу не завдає довкіллю якогось значущого утрати. У цілому цей б видобутку електроенергії вельми екологічний і відмінно підходить для резервного, гібридного або автономного електропостачання невеликого приватного будинку.