Что такое для человека семья? Слово, которое понятно всем. Оно с первых мгновений жизни рядом с каждым из нас. Семья – это дом, папа и мама, близкие люди. Это общие заботы, радости и дела. Это любовь и счастье. Семья – это тыл и фундамент, на котором строится вся жизнь. Все мы рождаемся в семье, а вырастая, создаем свою собственную. Так устроен человек.
Семьи бывают разные : веселые и счастливые, строгие и консервативные, несчастные и неполные. Почему так? Разные семьи имеют разные характеры, как люди. Если человек, как личность, определяет свою жизнь, исходя из своих жизненных приоритетов, то и семья, как комплекс, состоящий из отдельных личностей, взаимосвязанных между собой родственными и эмоциональными отношениями, строит свое настоящее и будущее, основываясь на собственных ценностях.
Семья и семейные ценности – это важнейший фундамент, на котором строится жизнь любого человека. Формирование личности начинается именно в семье: семейные ценности прививают нужные навыки для гармоничного развития целостной натуры.
Что важнее всего в семье? Очень трудно однозначно ответить на этот вопрос. Любовь? Взаимопонимание? Забота и участие? А может быть самоотверженность и трудолюбие? Или строгое соблюдение семейных традиций?
Семья и семейные ценности всегда неразрывно связаны между собой и друг без друга не существуют. Если семья отсутствует, то семейные ценности автоматически теряют свое значение. Ни одни узаконенные отношения между мужчиной и женщиной не существуют и никогда не существовали без основополагающих принципов. Именно благодаря им на протяжении многих лет супругам удается сохранить духовное здоровье, единство и целостность. На заботе и любви строятся традиционные семейные ценности.
Дон Кіхот – чоловік, котрий зачитується лицарськими романами, після чого сам починає жити їми. Здавалось би, що тут немає нічого дивного, і це нормально для людини, котра цікавиться цим жанром. Але проблема Кіхота була в тім, що він жив у цих романах.
Реальність відійшла на другий план, Кіхот починає вважати себе середньовічним лицарем. Герой, крім гарного імені, ще й мав зброєносця, котрим був його друг Санчо Панса. Також, у нього був кінь і дама серця – Дульсінея, котру він також вигадав. Як у справжнього лицаря, він мав зброю, котру виробляв з того, що було вдома.
Як відомо, лицар характеризується мужністю, відчуттям справедливості. Усі подвиги Дон Кіхота були кумедними – вітряк був велетнем, домівка була замком, тощо. Якщо придивитись до Дона Кіхота, можна побачити, що у нього дуже розвинені найкращі людські якості, котрі він втратив у спробах стати справжнім лицарем. Його вроджена справедливість та бажання покращити інших людей стають комічними. Нажаль, його спроби не завжди мають результати саме тому, зо він встратив ту саму реальність.
Усі вчинки Дон Кіхота не мають нічого спільного з бажанням мати багатство, славу. Коли читач знайомиться з героєм, він починає поважати Кіхота, тому що він бореться зі злом, бажаючи зробити світ кращим, але єдина проблема у тому, що Дон Кіхот бачить зло там, де його зовсім немає. Читач хоч і розуміє весь абсурд його діянь, співчуває і вболіває за Дон Кіхота, хоча і розуміє, що це все являється його фантазією, котра ніколи не стане явою. Так чи інакше, образ лицаря по-своєму трагічний, але дуже симпатичний читачам.
Незважаючи на своє божевільне захоплення, Дон Кіхот проявляє надзвичайну обізнаність у різноманітних життєвих питаннях, і стає наставником для Санчо Панса. У міркуваннях про політику, свободу, войну і мир, виховання він повстає як гуманіст. Можна сказати з великою впевненістю: Дон Кіхот був дуже розумною людиною, і його захопленість романами зіграла з ним злий жарт. На радість читачеві, Дон Кіхот все ж таки зрозуміє, що він живе у вигаданній реальності, і світ стає перед ним таким, яким він є насправді, але оточуючі знущаються над ним і створюють видимість скривленної реальності.
Дон Кіхот закінчує свої мандрування тоді, коли його мрія стає реальністю, і він знаходить собі справжню пригоду. Той лицар, котрого зустрів Дон Кіхот був насправді бакалавром, і з легкістю переміг нашого Лицаря Сумного Образу. Кіхот повернувся додому, відрікся усіх своїх діянь та признав, що він загрався і це лише його фантазія.
Что такое для человека семья? Слово, которое понятно всем. Оно с первых мгновений жизни рядом с каждым из нас. Семья – это дом, папа и мама, близкие люди. Это общие заботы, радости и дела. Это любовь и счастье. Семья – это тыл и фундамент, на котором строится вся жизнь. Все мы рождаемся в семье, а вырастая, создаем свою собственную. Так устроен человек.
Семьи бывают разные : веселые и счастливые, строгие и консервативные, несчастные и неполные. Почему так? Разные семьи имеют разные характеры, как люди. Если человек, как личность, определяет свою жизнь, исходя из своих жизненных приоритетов, то и семья, как комплекс, состоящий из отдельных личностей, взаимосвязанных между собой родственными и эмоциональными отношениями, строит свое настоящее и будущее, основываясь на собственных ценностях.
Семья и семейные ценности – это важнейший фундамент, на котором строится жизнь любого человека. Формирование личности начинается именно в семье: семейные ценности прививают нужные навыки для гармоничного развития целостной натуры.
Что важнее всего в семье? Очень трудно однозначно ответить на этот вопрос. Любовь? Взаимопонимание? Забота и участие? А может быть самоотверженность и трудолюбие? Или строгое соблюдение семейных традиций?
Семья и семейные ценности всегда неразрывно связаны между собой и друг без друга не существуют. Если семья отсутствует, то семейные ценности автоматически теряют свое значение. Ни одни узаконенные отношения между мужчиной и женщиной не существуют и никогда не существовали без основополагающих принципов. Именно благодаря им на протяжении многих лет супругам удается сохранить духовное здоровье, единство и целостность. На заботе и любви строятся традиционные семейные ценности.
Дон Кіхот – чоловік, котрий зачитується лицарськими романами, після чого сам починає жити їми. Здавалось би, що тут немає нічого дивного, і це нормально для людини, котра цікавиться цим жанром. Але проблема Кіхота була в тім, що він жив у цих романах.
Реальність відійшла на другий план, Кіхот починає вважати себе середньовічним лицарем. Герой, крім гарного імені, ще й мав зброєносця, котрим був його друг Санчо Панса. Також, у нього був кінь і дама серця – Дульсінея, котру він також вигадав. Як у справжнього лицаря, він мав зброю, котру виробляв з того, що було вдома.
Як відомо, лицар характеризується мужністю, відчуттям справедливості. Усі подвиги Дон Кіхота були кумедними – вітряк був велетнем, домівка була замком, тощо. Якщо придивитись до Дона Кіхота, можна побачити, що у нього дуже розвинені найкращі людські якості, котрі він втратив у спробах стати справжнім лицарем. Його вроджена справедливість та бажання покращити інших людей стають комічними. Нажаль, його спроби не завжди мають результати саме тому, зо він встратив ту саму реальність.
Усі вчинки Дон Кіхота не мають нічого спільного з бажанням мати багатство, славу. Коли читач знайомиться з героєм, він починає поважати Кіхота, тому що він бореться зі злом, бажаючи зробити світ кращим, але єдина проблема у тому, що Дон Кіхот бачить зло там, де його зовсім немає. Читач хоч і розуміє весь абсурд його діянь, співчуває і вболіває за Дон Кіхота, хоча і розуміє, що це все являється його фантазією, котра ніколи не стане явою. Так чи інакше, образ лицаря по-своєму трагічний, але дуже симпатичний читачам.
Незважаючи на своє божевільне захоплення, Дон Кіхот проявляє надзвичайну обізнаність у різноманітних життєвих питаннях, і стає наставником для Санчо Панса. У міркуваннях про політику, свободу, войну і мир, виховання він повстає як гуманіст. Можна сказати з великою впевненістю: Дон Кіхот був дуже розумною людиною, і його захопленість романами зіграла з ним злий жарт. На радість читачеві, Дон Кіхот все ж таки зрозуміє, що він живе у вигаданній реальності, і світ стає перед ним таким, яким він є насправді, але оточуючі знущаються над ним і створюють видимість скривленної реальності.
Дон Кіхот закінчує свої мандрування тоді, коли його мрія стає реальністю, і він знаходить собі справжню пригоду. Той лицар, котрого зустрів Дон Кіхот був насправді бакалавром, і з легкістю переміг нашого Лицаря Сумного Образу. Кіхот повернувся додому, відрікся усіх своїх діянь та признав, що він загрався і це лише його фантазія.