7 лютого 1812 – народився в Лендпорте поблизу Портсмута в сім’ї службовця фінансового управління морського відомства.
З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті. Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 – роки навчання в приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус».
1827 – вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р – влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 г. – парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – «Обід на Поплар-Вок», підписаний псевдонімом «Боз».
1836 – опублікував перші розділи роману «Посмертні записки Піквікського клубу», що мали великий успіх у читачів. У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
1837-1841 рр. – Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: «Пригоди Олівера Твіста» (1839), «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» (1839), «Лавка старожитностей» (1840) і ін.
У 1842 письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському і життя. Ці враження знайшли відображення у романі «Мартін Чезлвит» (1844). Потім з’явився цикл «Різдвяні повісті» (1848), романи «Домбі і син» (1848), «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850).
В 1850-ті рр. – були написані романи «Холодний дім» (1853), «Важкі часи» (1854) і «Крихітка Дорріт» (1857). Деякий час Діккенс працював редактором журналу «Домашнє читання», в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал «Круглий рік».
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. – Працював над романами «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1865), «Таємниця Едвіда Друда» (1870, незакінчений).
Объяснение:
7 лютого 1812 – народився в Лендпорте поблизу Портсмута в сім’ї службовця фінансового управління морського відомства.
З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті. Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 – роки навчання в приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус».
1827 – вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р – влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 г. – парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – «Обід на Поплар-Вок», підписаний псевдонімом «Боз».
1836 – опублікував перші розділи роману «Посмертні записки Піквікського клубу», що мали великий успіх у читачів. У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
1837-1841 рр. – Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: «Пригоди Олівера Твіста» (1839), «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» (1839), «Лавка старожитностей» (1840) і ін.
У 1842 письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському і життя. Ці враження знайшли відображення у романі «Мартін Чезлвит» (1844). Потім з’явився цикл «Різдвяні повісті» (1848), романи «Домбі і син» (1848), «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850).
В 1850-ті рр. – були написані романи «Холодний дім» (1853), «Важкі часи» (1854) і «Крихітка Дорріт» (1857). Деякий час Діккенс працював редактором журналу «Домашнє читання», в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал «Круглий рік».
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. – Працював над романами «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1865), «Таємниця Едвіда Друда» (1870, незакінчений).
9 червня 1870 – помер внаслідок інсульту.