Для ориентирования необходимо научиться определять расстояния на местности. Наиболее точные измерения производят с рулетки или лазерного дальномера. К самому простому определения расстояний относится измерение шагами. Обычно шаги считают парами, каждую сотню шагов отмечая в тетради. Принято считать, что у взрослого человека длина шага примерно 80 см. А какова длина вашего шага? Цель: научиться измерять расстояние шагами.
Задания
1. Измерьте длину шага.
Порядок выполнения
1. Выберите два объекта на местности, расстояние между которыми известно (например, стандартное расстояние между фонарными столбами равно 50 м). Запишите выбранное значение. Пройдите выбранное расстояние дважды (туда и обратно), подсчитывая количество шагов.
Запишите полученные значения в таблицу.
Движение к выбранному объекту Движение от выбранного объекта
Расстояние, м Количество шагов Средняя длина шага, см Расстояние, м Количество шагов Средняя длина шага, см
2. Сложите значения средней длины шага, полученные при движении в прямом и обратном направлениях. Эту сумму разделите на 2. Вы узнаете среднюю длину вашего шага.
2. Зная среднюю длину своего шага, определите расстояние между двумя объекта
1. Не остовлять включенный утюг, не остовлять включенной плиту, не включать газ просто так и на долго и тд. 2. 1) Убедиться что есть электричество. 2)Подключить электроприбор ВЫКЛЮЧЕННЫМ(типо блок питания от компа). 3) включить прибор
3. Если будет утечка газа, то при открытом огне или искрах будет СМЕРТЬ( взрыв). Есть три основных обнаружить утечку. На глаз: на поверхности мыльной воды, налитой вдоль газовых труб, в местах утечки образуются пузырьки. На слух: в случае сильной утечки газ вырывается со свистом. По запаху: характерный запах, который выделяет газ, становится сильнее вблизи места утечки.
4. Компьютер НЕ ОПАСЕН. Нужно знать как сидеть за компьютером, как долго, и что нельзя делать.
(Щяс чисто от себя(можешь не писать дальше)) Все Бабушки и не только которые говорят что он вреден, имеют лишь страх и не знают как он работает, и поэтому и против него. Хотя сами смотрят 24/7 свой телевизор с Малаховым и Малышей, и дегародируют.
Объяснение:
Підлітковий вік охоплює період від 11 —12 до 14—15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5—9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).
Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.
Вже більше століття ведеться дискусія про те, якими факторами зумовлений психічний та особистісний розвиток підлітка: біологічними чи соціальними. Проблема біологічного чинника пов'язана з тим, що саме на цей вік припадають кардинальні зміни в організмі дитини, розгортається процес статевого дозрівання.
Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.
У намаганнях пояснити суттєві анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка сформувалися різноманітні теорії про біологічну зумовленість його особливостей. Автор першої фундаментальної праці про підлітковий період, американський психолог Гренвіл-Стенлі Холл (1844— 1924), осмислюючи багатий і різноманітний матеріал висунув теорію рекапітуляції, згідно з якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись у генетично запрограмованій послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів. Особливості підліткового віку С. Холл асоціював із бурхливою перехідною епохою, “коли наші пращури вели кочове життя, билися, полювали, доглядали вогнище, блукали на волі, шукали пригод”.
Психологічні особливості підлітків науковці пояснювали фактом статевого дозрівання, яке є домінантою розвитку в цьому віці, вважаючи кризи неминучими, біогенетично зумовленими. За таких умов найраціональнішими, за переконаннями С. Холла, є методи пасивної педагогіки, оскільки втручання в розвиток підлітка для того, щоб змінити, виправити його, є недоцільними і шкідливими, бо не можна змінити природу.
Згідно з психоаналітичною теорією 3. Фройда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні варіанти патологічного розвитку.
У 20—30-ті роки XX ст. психологічна наука зосереджувалася на пізнанні залежності деяких особливостей особистості підлітка від його соціального оточення. З цією метою було досліджено життя і психічні особливості підлітків в умовах примітивної цивілізації острова Самоа задля встановлення, що в розвитку людини залежить від природи, а що від культури (конкретних суспільно-історичних умов). Результати досліджень описані у працях американського етнографа Маргарет Мід (1901 —1978). Оскільки в розвитку підлітків острова Самоа симптомів кризи не виявлено, це переконливо доводить необґрунтованість тверджень про біологічне походження підліткової кризи. Вона пов'язана не із дозріванням організму, а з особливостями соціалізації. Однак індивідуальні варіанти її перебігу певною мірою залежать від вроджених особливостей нервової системи.
На основі етнографічних досліджень американський психолог Рут Бенедикт (1887—1948) зробила висновок, що перехід від дитинства до дорослості різний у різних суспільствах і його не можна вважати природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним.