На танці мене відвела мама, коли я ще була маленькою. Спочатку мені не сподобалася ця ідея. Тренер говорила, що я неправильно виконую рухи і мене це дуже засмучувало. Я бачила, як танцюють інші дівчатка, які займалися танцями вже кілька років. Їх рухи виглядали дуже красивими. І мені захотілося навчитися танцювати так само, як вони.
Я займаюся танцями вже кілька років. І тепер мені це приносить задоволення. На репетиції я йду з усмішкою. Коли ми готуємося до конкурсів, ми тренуємося дуже наполегливо. У такі періоди буває, що я дуже втомлююся. Але це приємна втома. Адже я знаю, що чим більше ми репетируємо наш танець, тим краще в результаті він буде виглядати.
У моїй групі займається двадцять дівчаток. Ми всі приблизно однакового віку. Мені з ними цікаво. З багатьма дівчатами я подружилася. І тепер ми спілкуємося не тільки на репетиціях, а й у вільний час.
Найприємніше – це виступи. Так, ми багато займаємося, але результат того вартий. Ми надягаємо наші красиві костюми і виходимо на сцену. Після нашого виконання нам аплодують. А ще на душі стає радісно, коли я бачу на обличчях глядачів усмішки, особливо коли посміхається моя мама.
Завдяки танцям я подорожую. Наш колектив регулярно бере участь в конкурсах і фестивалях. Їздимо ми зазвичай по містах України, але кілька разів ми їздили за кордон. Фестивалі бувають суто танцювальні, а бувають такі, на яких беруть участь співаки, музиканти, актори. У фестивалях бере участь багато цікавих людей. У кожній поїздці вдається з кимось подружитися.
Також керівники фестивалю організовують екскурсії по містах де проходять наші виступи. Ми відвідуємо пам’ятки, фотографуємося і просто гуляємо містом.
Тепер я згадую, як я спочатку не хотіла займатися з танцями. Але варто було проявити трішки терпіння і постаратися. Тепер танці для мене – цілий світ. Я і далі хочу розвиватися в цьому напрямку і сподіваюся досягти високих результатів!
На танці мене відвела мама, коли я ще була маленькою. Спочатку мені не сподобалася ця ідея. Тренер говорила, що я неправильно виконую рухи і мене це дуже засмучувало. Я бачила, як танцюють інші дівчатка, які займалися танцями вже кілька років. Їх рухи виглядали дуже красивими. І мені захотілося навчитися танцювати так само, як вони.
Я займаюся танцями вже кілька років. І тепер мені це приносить задоволення. На репетиції я йду з усмішкою. Коли ми готуємося до конкурсів, ми тренуємося дуже наполегливо. У такі періоди буває, що я дуже втомлююся. Але це приємна втома. Адже я знаю, що чим більше ми репетируємо наш танець, тим краще в результаті він буде виглядати.
У моїй групі займається двадцять дівчаток. Ми всі приблизно однакового віку. Мені з ними цікаво. З багатьма дівчатами я подружилася. І тепер ми спілкуємося не тільки на репетиціях, а й у вільний час.
Найприємніше – це виступи. Так, ми багато займаємося, але результат того вартий. Ми надягаємо наші красиві костюми і виходимо на сцену. Після нашого виконання нам аплодують. А ще на душі стає радісно, коли я бачу на обличчях глядачів усмішки, особливо коли посміхається моя мама.
Завдяки танцям я подорожую. Наш колектив регулярно бере участь в конкурсах і фестивалях. Їздимо ми зазвичай по містах України, але кілька разів ми їздили за кордон. Фестивалі бувають суто танцювальні, а бувають такі, на яких беруть участь співаки, музиканти, актори. У фестивалях бере участь багато цікавих людей. У кожній поїздці вдається з кимось подружитися.
Також керівники фестивалю організовують екскурсії по містах де проходять наші виступи. Ми відвідуємо пам’ятки, фотографуємося і просто гуляємо містом.
Тепер я згадую, як я спочатку не хотіла займатися з танцями. Але варто було проявити трішки терпіння і постаратися. Тепер танці для мене – цілий світ. Я і далі хочу розвиватися в цьому напрямку і сподіваюся досягти високих результатів!