5. костя решил провести эксперимент, чтобы выяснить, как влияет на свойства воды её температура. колбу с трубкой, заполненной подкрашенной водой, опустил в горячую воду. вода в трубке поднялась. ту же колбу поставил на лёд. вода в трубке опустилась. 5.1. какой вывод сделал костя, запиши номер, под которым указан правильный ответ. 1) вода расширяется при охлаждении, а при нагревании сжимается. 2) вода сжимается при охлаждении, а при нагревании расширяется. 3) вода растворяет многие вещества. 4) вода проводит тепло. 5.2. выбери верное утверждение и запиши в стоку ответа его номер. 1) превращаясь в лёд, вода сжимается. 2) вода превращается в лёд при температуре от -1 оc и ниже. 3) утренняя роса - это вода в газообразном состоянии. 4) вода постоянно испаряется с поверхности почвы. 5.3. если бы костя захотел выяснить, все ли вещества растворяет вода, какой опыт он бы провёл? опиши этот опыт.

Оренбургская область известна на весь мир своими запасами нефти и газа. Регион импортирует энергоресурсы не только на отечественный рынок, но и за рубеж. Но не только этими запасами может похвастаться наша область. В Оренбурге производят оренбургские пуховые платочки.Настоящие оренбургские паутинки и шали сегодня можно купить разве что у самих мастериц, для которых пуховязальный промысел стал делом семейным. Ручная работа обойдется, конечно, недешево. Ещё здесь выращивают пшеницу. Оренбургская твердая пшеница с повышенным содержанием белка, достигающим 20%, признана одной из лучших в мире. Ее с удовольствием закупают для изготовления макаронных и кондитерских изделий. Ежегодно посевы оренбургской пшеницы высококачественных сортов доходят до 1,5 млн. гектаров.

НО наш Оренбург может похвастаться не только этим.

Здесь есть прекрасный Екатеринский храм, это одним из самых красивых в Оренбуржье. Храм виден еще на въезде в село. Это главная достопримечательность села, привлекающая немало туристов и паломников.

Храм святой великомученицы Екатерины (Екатерининская церковь) был построен в селе Тугустемир в 1852 году титулярным советником Виктором Звенигородским (его особняк сохранился недалеко от храма) в память о скончавшейся от чахотки жены. Культовое сооружение построено по проекту известного архитектора Константина Тона. Кирпичи для храма изготавливали неподалеку – в соседнем селе. Существует любопытная легенда, согласно которой кирпичи для постройки храма передавали из рук в руки по живой цепочке длиной в три километра.

Жестова мова — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Жестову мову для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв'язок та слуху, так і люди без таких вад. Відповідно розрізняють: а) жестова мова для людей без вад органів мовлення (наприклад, в австралійських племенах вдови після смерті чоловіків рік розмовляють лише жестовою мовою); б) жестова мова для людей з вадами органів мовлення — глухих чи слабкочуючих (таких людей за наявними даними від 0,4 до 1,5 %). Жестова мова за своїми можливостями не поступається звуковим мовам, хоча соціально має нижчий статус

Історія виникнення

Згідно з гіпотезою американського дослідника історії походження мови Г. Хьюза, запропонованій у 1973 р., звуковій мові людей передувала жестова мова, яка почала спонтанно виникати 3 млн років до н. е. Потім мова жестів стала доповнюватися мовою 20 або 40 звуків. Лише за 100 тис. років до н. е. мова звуків остаточно витіснила мову жестів. Посилено розвиватися звукова мова почала лише останні 100…40 тис. років до н. е.[2] Сучасні жестові мови розвинулися через різні обставини. Зокрема в Середньовіччі доволі поширеними були монастирські жестові мови, що використовувалися ченцями в періоди обмеження голосового спілкування. З XVIII ст. розпочався особливий розвиток жестової мови, та її поширення в світі. Тут слід відмітити діяльність абата де л'Епє, котрий ставши основоположником сурдопедагогіки посприяв поширенню та популяризації мови жестів.

Хоча жестові мови з'явилися, в серед глухих людей поряд із розмовними мовами, вони не пов'язані ними та мають різні граматичні структури в своїй основі. В залежності від виникнення цих мов вони мають власні особливості та походження.

В Україні жестова мова існує близько двох століть, тобто, з того часу, як з'явилися перші осередки, громади глухих і відповідно спеціальні школи для глухих дітей (Львівська школа для глухих дітей була відкрита у 1830 році, Одеська — у 1843 році)[3].

Класифікація жестових мов

Жестові мови можна класифікувати за різними параметрами. За основним контингентом, осіб що користуються ними можна розділити на мови тих хто чує і мови глухих; з функціональної точки зору — на допоміжні та основні мови. За ступенем автономності від звукових мов вони утворюють багатовимірну шкалу; на одному її полюсі розташовуються мови, структура яких ніяк не пов'язана зі звуковими мовами, а на іншому — ті, що цілком ґрунтуються на якійсь звуковій мові і по суті, як і друкований текст, являють собою просто перекодування звукової мови. Жестові мови чуючих майже завжди мають допоміжний характер і використовуються поряд зі звуковими. Описано вони надзвичайно поверхнево, хоча в недавньому минулому в багатьох суспільствах були розвинені дуже добре і використовувалися при ритуальному мовчанні, при комунікації на значній відстані, при необхідності дотримання тиші на полюванні і в подібних ситуаціях. Ступінь їх автономності від звукових мов і спектр виражальних можливостей багато в чому залежали від їх місця в культурі відповідних народів. Ймовірно, найбільш розвинені мови жестів існували в аборигенів Австралії[4].

Объяснение: