Нам в школе стали задавать на дом делать рефераты. Это такие рассказы на разные темы, которые придумывает учитель.Приходится много читать в Интернет, чтобы сделать это задание!Сегодня нам дали задачу написать про животных. Я выбрала зайца!Читайте мой доклад. На нашей планете есть много типов животных - травоядные, хищники, всеядные и паразиты.Свой доклад я посветила зайцам.Зайцы - травоядные животные. Семейство ЗАЙЦЫ. Это семейство включает наиболее крупных представителей отряда, длина тела которых 30—60 см, редко более.Уши у них длинные (не менее 50% длины головы), заостренные на конце, у основания они образуют трубку. Задние ноги у большинства видов значительно длиннее передних (по скелету на 20—35%). Хвост зайцев очень короткий, но, за исключением одного вида, заметный снаружи.Тело зайцев в большинстве случаев стройное, несколько сжатое с боков. Волосяной покров разнообразен — от пышного и мягкого до короткого и щетинистого. У многих видов зайцев длина волос и их густота, а также окраска меняются по сезонам. В целом окраска меха чаще тусклая, серо-бурая.Подошвы лап покрыты густой щеткой волос, и подушечки пальцев никогда не бывают голыми. Кожа относительно тонкая, непрочная.Зайцы населяют весьма разнообразные ландшафты от тундр до экватора.Зайцы активны в течение всего года. Запасов корма они не делают. Распространены по всем материкам (в Австралии и на многих островах акклиматизированы).Всего в современной фауне около 45 видов, которые должны быть объединены в 3 группы:1) настоящие зайцы (15 видов), обитающие в открытых пространствах и лесах умеренного климата; наиболее разнообразны в Северной Америке, в Южной Америке их нет;2) кролики (15 видов), также наиболее разнообразны в Северной Америке, менее разнообразны в Южной Америке и Африке, в Европе — один вид, а в Азии их нет;3) жесткошерстные, древесные, или древние, зайцы (15 видов), в основном сконцентрированы в Южной Азии (по одному виду есть в Африке и Северной Америке).Зайцу точно не обойтись без маскировки. Заяц совершенно беззащитен перед голодными хищниками, конечно, частенько ему удаётся убежать от врага, но всё-таки как удобно оставаться незамеченным.Заяц меняет окрас в зависимости от времени года — зимой шкурка белая, весной бурая. Так, например, заяц беляк зимой становится совершенно белым, а, значит, незаметным на снегу. Но это зависит не только от породы зайца, но и от места его обитания, там, где снег зимой явление не постоянное окраска зайцев не меняется.Заяц имеет отличный слух. Он плохо видит и неважно чувствует запахи, но слышит он превосходно.Заяц умеет запутывать следы. Возможно это благодаря далеко прыгать. Это необходимо, так как между пальцев у зайцев находятся потовые железы, этот запах учует любой хищник.Заяц беляк периодически возвращается на несколько метров назад чётко по своим следам и отпрыгивает в сторону. Таким образом, хищник, идущий по следу зайца, приходит в своеобразный тупик.Если же за зайцем уже погоня, единственное, что может его от смерти — умение быстро бегать. И как только заяц отрывается от хищника на достаточное расстояние, он начинает запутывать следы уже известным образом.Питается заяц грубым растительным кормом, справиться с прочными ветками ему мощные зубы, присущие грызунам. И хотя заяц обитает практически на любых территориях, всё-таки предпочитают зайцы места с зарослями кустарников. Здесь всегда найдётся и укрытие и еда.По весне заяц предпочитает полакомиться свежей травкой, этим объяснена тяга к лесам с лугами. Иногда на таких лужках собираются несколько десятков зайцев, которые на столько увлекаются лакомством, что не обращают внимания на опасность.Бодрствует заяц обычно ночью. Днём же он спит, спрятавшись под пенёк или в траву. С наступлением зимы зайцы начинают мигрировать на юг. Это определено тем, что низкорослый корм, которым они питаются, заваливает снегом и достать его становится очень проблематично.Заяц русак обычно не передвигается на большие расстояния — примерно около 2,5 км в день.Как и многие другие виды зайцев, они редко живут в норках. Обычно убежищем служат заросли кустов или травы.Заяц русак от зайца беляка отличается более длинными ушами, короткими лапами и рыжеватым оттенком шерсти. Сами же зайцы этого вида одни из самых крупных среди себе подобных.Питается заяц русак грубой растительной пищей, а когда лакомство скрыто под снегом, не прочь подкрепиться корой ивы, яблонь или груш, из-за чего так нелюбим садоводами.Такое безобидное животное, как заяц играет в народных поверьях самые неоднозначные роли. Небольшое трусливое животное, в некоторых местах считается знаком недобрым.Путешественники, начавшие путь, предпочитали возвратиться домой и начать путешествие заново, если на пути встречался заяц.Очень плохой приметой считалось встретить зайца
Єлизавета I (англ. Elizabeth I of England, 7 вересня 1533 — 24 березня 1603) — королева Англії та Ірландії між 1558 та 1603 роками, відома також як королева-дівиця, Глоріана та Добра королева Бесс. За час її правління, особливо завдяки перемозі над Іспанською Армадою, Англія перетворилася з другорядної держави на периферії Європи на володарку морських в. Вважається національною героїнею Англії.
Єлизавета була 5-м й останнім монархом із династії Тюдорів, донькою короля Генріха VIII. При народженні Єлизавета отримала титул принцеси, але після страти її матері, королеви Анни Болейн, була оголошена незаконнонародженою. Можливо саме через це її брат Едуард VI позбавив сестру спадку. Проте його заповіт був анульований Третім законом про спадщину, виданим англійським парламентом 1543 року, який зробив Єлизавету першою в черзі престолонаслідування в разі смерті Марії I Кривавої без спадкоємця. Під час правління Марії I, Єлизавета провела близько року ув'язненою за звинуваченнями в зраді, політичних інтригах проти Марії I, та до протестантській церкві.
Єлизавета спиралася в своєму правлінні на королівську раду, в якій тоді засідали провідні політики свого часу на чолі з радником Вільямом Сесілом, 1-им Бароном Берґлі. Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від Риму, і проголошення монарха Англії її верховним опікуном (Акт про верховність 1558 року). Церковний порядок, запроваджений Єлизаветою, суворо дотримувався під час її правління й пізніше переріс у теперішню Англіканську церкву. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж і народить спадкоємця роду Тюдорів, але незважаючи на часті звернення парламенту, вона відмовлялася. Мотиви цього вибору невідомі й стали темою численних дискусій. З часом незайманість Єлизавети принесла їй славу й стала приводом для культу особи, свідченням чого стали тогочасні портрети, пишні заходи та література.
За стилем правління Єлизавета I була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «лат. video et taceo» («англ. see but silent») — «бачу, але мовчу». Ця стратегія, яку не завжди схвалювали її радники, часто рятувала королеву від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність у міжнародних відносинах та не надто завзяту підтримку кількох безрезультатних і незграбних військових кампаній у Нідерландах, Франції та Ірландії, перемога над Іспанською Армадою назавжди пов'язала її ім'я з однією з грандіозних звитяг в англійській історії. Уже через 20 років після її смерті Єлизавету вважали правителькою золотої доби — ставлення, яке і досі домінує у англійців. Правління Єлизавети відоме як Єлизаветинська ера, що відома, передусім, розквітом англійської драматургії на чолі з Вільямом Шекспіром і Крістофером Марлоу та доблестю англійських мореплавців, серед яких вирізнялися такі шукачі пригод, як Френсіс Дрейк.
Оцінки деяких істориків стриманіші. Вони часто змальовують Єлизавету як нерішучу правительку з поганим характером, якій, проте, надзвичайно щастило. Ближче до кінця її правління економічні та військові проблеми послабили її популярність настільки, що багато підданих зітхнули з полегшенням після її смерті. Єлизавета вважається харизматичною виконавицею ролі королеви і неймовірно живучим політиком у період слабкої і розбалансованої монархічної влади в Англії, і коли у сусідніх країнах монархи боролись за виживання, як, наприклад, суперниця Єлизавети, Марія Стюарт.
На нашей планете есть много типов животных - травоядные, хищники, всеядные и паразиты.Свой доклад я посветила зайцам.Зайцы - травоядные животные.
Семейство ЗАЙЦЫ. Это семейство включает наиболее крупных представителей отряда, длина тела которых 30—60 см, редко более.Уши у них длинные (не менее 50% длины головы), заостренные на конце, у основания они образуют трубку. Задние ноги у большинства видов значительно длиннее передних (по скелету на 20—35%). Хвост зайцев очень короткий, но, за исключением одного вида, заметный снаружи.Тело зайцев в большинстве случаев стройное, несколько сжатое с боков. Волосяной покров разнообразен — от пышного и мягкого до короткого и щетинистого. У многих видов зайцев длина волос и их густота, а также окраска меняются по сезонам. В целом окраска меха чаще тусклая, серо-бурая.Подошвы лап покрыты густой щеткой волос, и подушечки пальцев никогда не бывают голыми. Кожа относительно тонкая, непрочная.Зайцы населяют весьма разнообразные ландшафты от тундр до экватора.Зайцы активны в течение всего года. Запасов корма они не делают. Распространены по всем материкам (в Австралии и на многих островах акклиматизированы).Всего в современной фауне около 45 видов, которые должны быть объединены в 3 группы:1) настоящие зайцы (15 видов), обитающие в открытых пространствах и лесах умеренного климата; наиболее разнообразны в Северной Америке, в Южной Америке их нет;2) кролики (15 видов), также наиболее разнообразны в Северной Америке, менее разнообразны в Южной Америке и Африке, в Европе — один вид, а в Азии их нет;3) жесткошерстные, древесные, или древние, зайцы (15 видов), в основном сконцентрированы в Южной Азии (по одному виду есть в Африке и Северной Америке).Зайцу точно не обойтись без маскировки. Заяц совершенно беззащитен перед голодными хищниками, конечно, частенько ему удаётся убежать от врага, но всё-таки как удобно оставаться незамеченным.Заяц меняет окрас в зависимости от времени года — зимой шкурка белая, весной бурая. Так, например, заяц беляк зимой становится совершенно белым, а, значит, незаметным на снегу. Но это зависит не только от породы зайца, но и от места его обитания, там, где снег зимой явление не постоянное окраска зайцев не меняется.Заяц имеет отличный слух. Он плохо видит и неважно чувствует запахи, но слышит он превосходно.Заяц умеет запутывать следы. Возможно это благодаря далеко прыгать. Это необходимо, так как между пальцев у зайцев находятся потовые железы, этот запах учует любой хищник.Заяц беляк периодически возвращается на несколько метров назад чётко по своим следам и отпрыгивает в сторону. Таким образом, хищник, идущий по следу зайца, приходит в своеобразный тупик.Если же за зайцем уже погоня, единственное, что может его от смерти — умение быстро бегать. И как только заяц отрывается от хищника на достаточное расстояние, он начинает запутывать следы уже известным образом.Питается заяц грубым растительным кормом, справиться с прочными ветками ему мощные зубы, присущие грызунам. И хотя заяц обитает практически на любых территориях, всё-таки предпочитают зайцы места с зарослями кустарников. Здесь всегда найдётся и укрытие и еда.По весне заяц предпочитает полакомиться свежей травкой, этим объяснена тяга к лесам с лугами. Иногда на таких лужках собираются несколько десятков зайцев, которые на столько увлекаются лакомством, что не обращают внимания на опасность.Бодрствует заяц обычно ночью. Днём же он спит, спрятавшись под пенёк или в траву. С наступлением зимы зайцы начинают мигрировать на юг. Это определено тем, что низкорослый корм, которым они питаются, заваливает снегом и достать его становится очень проблематично.Заяц русак обычно не передвигается на большие расстояния — примерно около 2,5 км в день.Как и многие другие виды зайцев, они редко живут в норках. Обычно убежищем служат заросли кустов или травы.Заяц русак от зайца беляка отличается более длинными ушами, короткими лапами и рыжеватым оттенком шерсти. Сами же зайцы этого вида одни из самых крупных среди себе подобных.Питается заяц русак грубой растительной пищей, а когда лакомство скрыто под снегом, не прочь подкрепиться корой ивы, яблонь или груш, из-за чего так нелюбим садоводами.Такое безобидное животное, как заяц играет в народных поверьях самые неоднозначные роли. Небольшое трусливое животное, в некоторых местах считается знаком недобрым.Путешественники, начавшие путь, предпочитали возвратиться домой и начать путешествие заново, если на пути встречался заяц.Очень плохой приметой считалось встретить зайца
Єлизавета I (англ. Elizabeth I of England, 7 вересня 1533 — 24 березня 1603) — королева Англії та Ірландії між 1558 та 1603 роками, відома також як королева-дівиця, Глоріана та Добра королева Бесс. За час її правління, особливо завдяки перемозі над Іспанською Армадою, Англія перетворилася з другорядної держави на периферії Європи на володарку морських в. Вважається національною героїнею Англії.
Єлизавета була 5-м й останнім монархом із династії Тюдорів, донькою короля Генріха VIII. При народженні Єлизавета отримала титул принцеси, але після страти її матері, королеви Анни Болейн, була оголошена незаконнонародженою. Можливо саме через це її брат Едуард VI позбавив сестру спадку. Проте його заповіт був анульований Третім законом про спадщину, виданим англійським парламентом 1543 року, який зробив Єлизавету першою в черзі престолонаслідування в разі смерті Марії I Кривавої без спадкоємця. Під час правління Марії I, Єлизавета провела близько року ув'язненою за звинуваченнями в зраді, політичних інтригах проти Марії I, та до протестантській церкві.
Єлизавета спиралася в своєму правлінні на королівську раду, в якій тоді засідали провідні політики свого часу на чолі з радником Вільямом Сесілом, 1-им Бароном Берґлі. Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від Риму, і проголошення монарха Англії її верховним опікуном (Акт про верховність 1558 року). Церковний порядок, запроваджений Єлизаветою, суворо дотримувався під час її правління й пізніше переріс у теперішню Англіканську церкву. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж і народить спадкоємця роду Тюдорів, але незважаючи на часті звернення парламенту, вона відмовлялася. Мотиви цього вибору невідомі й стали темою численних дискусій. З часом незайманість Єлизавети принесла їй славу й стала приводом для культу особи, свідченням чого стали тогочасні портрети, пишні заходи та література.
За стилем правління Єлизавета I була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «лат. video et taceo» («англ. see but silent») — «бачу, але мовчу». Ця стратегія, яку не завжди схвалювали її радники, часто рятувала королеву від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність у міжнародних відносинах та не надто завзяту підтримку кількох безрезультатних і незграбних військових кампаній у Нідерландах, Франції та Ірландії, перемога над Іспанською Армадою назавжди пов'язала її ім'я з однією з грандіозних звитяг в англійській історії. Уже через 20 років після її смерті Єлизавету вважали правителькою золотої доби — ставлення, яке і досі домінує у англійців. Правління Єлизавети відоме як Єлизаветинська ера, що відома, передусім, розквітом англійської драматургії на чолі з Вільямом Шекспіром і Крістофером Марлоу та доблестю англійських мореплавців, серед яких вирізнялися такі шукачі пригод, як Френсіс Дрейк.
Оцінки деяких істориків стриманіші. Вони часто змальовують Єлизавету як нерішучу правительку з поганим характером, якій, проте, надзвичайно щастило. Ближче до кінця її правління економічні та військові проблеми послабили її популярність настільки, що багато підданих зітхнули з полегшенням після її смерті. Єлизавета вважається харизматичною виконавицею ролі королеви і неймовірно живучим політиком у період слабкої і розбалансованої монархічної влади в Англії, і коли у сусідніх країнах монархи боролись за виживання, як, наприклад, суперниця Єлизавети, Марія Стюарт.
Объяснение: