сделайте конспект на тему птицы и млекопитающие нашего края. Изучение следов жизнедеятельности этих животный(биологической краеведение. нижегородский край)
Микола Віталійович народився 10 березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина, полковника.
Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого за на вечори і бали.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.
Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.
У 1865–1867 – працював у Таращі на посаді мирового посередника. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр, картинні галереї.
28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.
Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».
1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.
1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова.
1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей
У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.
В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції. У 1907 він був на деякий час заарештований.
Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).
Ове Бельгия краткая информация » Колизей краткая информация Грандиозное сооружение, сохранившее архитектурную прелесть и историческую амбициозность, и по сей день изумляет людей со всего мира. Воздвигнутый всего за 10 лет – Колизей остался на страже истории вовек. Его арена видела сотни тысяч смертей и подвигов, в его подвалах стонали рабы и раненные гладиаторы, а звери ждали своей очереди для растерзания человеческой плоти, от которой пахло свежей кровью. Строительство Колизея началось указом императора Ве по некоторым источникам в 70, по другим в 71 г. до н. э. и продолжалось после его смерти сыном и приемником Титом. Именно он назвал его в честь рода своего Амфитеатром Флавиев, от латинского – Titus Flavius Vespasianus и устроил пышную церемонию открытия. Целых 100 дней в году там устраивались развлечения для римлян. Более чем 50 тысяч зрителей ежедневно смотрели гладиаторские бои, жестокие казни, разные представления и даже морские сражения, ради которых арену наполняли водой. Колизей построен на месте искусственного озера и изумляет своими размерами. Два полукольца из камня и цемента соединяются воедино, принимая вид овала внушительных размеров – 524 метров. Длина арены составляет более чем 85 м, а ширина – 54 м. Здание имело 80 ходов, и было сооружено так, что зрители могли свободно перемещаться и располагаться на своих местах. Все римляне имели право посещать Колизей, но рассаживались они уже по разным секторам – богатые были ближе к арене, откуда легко и интересно смотреть представления, а бедные зрители довольствовались верхними этажами. Только на церемонии открытия, на арене Колизея приняли свою смерть более чем 9 тысяч животных. Это были львы и тигры, медведи и бегемоты, даже слоны почтили Колизей своим присутствием. Свою славу Колизей торжествовал до прихода в Рим христианской веры. Уже в 5 веке императором Гонорием Августом были запрещены гладиаторские бои, а позднее, с приходом вестготов, Колизей был оставлен на произвол судьбы и постепенно разрушался. В наши же дни Колизей продолжает оставаться визитной карточкой Рима, привлекая горы туристов. Колизей был частично отреставрирован и с гордостью принимает гостей со всего мира, представляя богатую римскую историю и справедливо занимая место самого большого сооружения древних времен. Свое имя – Колизей – амфитеатр Флавиев получил из-за своих грандиозных размеров. Хотя грандиозны не только размеры, но и вся история Древнего Рима. Он показывает всю мощь Древнего Рима и амбициозность его правителей. Каждый из императоров внес в историю Колизея свою крупинку истории, прославив его навеки. Пролитая кровь гладиаторов и безумие смертей сделали Колизей символом борьбы за сохранение жизни. Колизей краткая информация. Автор: Погосян Лиана Ахтанаковна
Объяснение:
Микола Віталійович народився 10 березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина, полковника.
Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого за на вечори і бали.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.
Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.
У 1865–1867 – працював у Таращі на посаді мирового посередника. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр, картинні галереї.
28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.
Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».
1869 повернувшись до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.
1874–1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова.
1878 — займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті — Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей
У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.
В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції. У 1907 він був на деякий час заарештований.
Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892—3, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів — на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).
Источник: http://interesting-information.ru/2016/12/kolizej-kratkaya-informaciya