Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
уна совершает один оборот вокруг своей оси почти за то же время, что она совершает один оборот вокруг земли (за 27 /3 суток) , поэтому луна практически всегда обращена к солнцу только одной стороной.
то, что мы называем лунным светом, на самом деле солнечный свет, отраженный серой скалистой лунной поверхностью. луна движется вместе с землей вокруг солнца и освещается солнцем. то, что мы называем «фазами» луны, — это ракурсы, под которыми мы видим освещенную часть луны. обращаясь вокруг земли, луна поворачивается к ней то полностью освещенной поверхностью, то частично освещенной поверхностью, то темной. вот поэтому в течение месяца непрерывно меняется вид луны. когда мы видим ее полностью, это положение называется полнолунием. когда через несколько дней луна становится «ущербной» , мы видим уже часть ее освещенной половины (первая четверть после полнолуния) .
затем луна уменьшается наполовину, потом появляется красивый рогатый месяц. когда в наше поле зрения попадает полностью темная половина луны, она вообще как бы исчезает. это положение называется новолунием. и действительно, через короткое время мы вновь видим на небе серебряный серп, в наше поле зрения снова входит освещенная половина луны. луна продолжает увеличиваться в размерах и весь цикл повторяется. если хорошенько всмотреться в серп новой луны, то можно разглядеть и остальную ее часть, хотя она выглядит темной.
Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.
Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.
Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.
У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.
уна совершает один оборот вокруг своей оси почти за то же время, что она совершает один оборот вокруг земли (за 27 /3 суток) , поэтому луна практически всегда обращена к солнцу только одной стороной.
то, что мы называем лунным светом, на самом деле солнечный свет, отраженный серой скалистой лунной поверхностью. луна движется вместе с землей вокруг солнца и освещается солнцем. то, что мы называем «фазами» луны, — это ракурсы, под которыми мы видим освещенную часть луны. обращаясь вокруг земли, луна поворачивается к ней то полностью освещенной поверхностью, то частично освещенной поверхностью, то темной. вот поэтому в течение месяца непрерывно меняется вид луны. когда мы видим ее полностью, это положение называется полнолунием. когда через несколько дней луна становится «ущербной» , мы видим уже часть ее освещенной половины (первая четверть после полнолуния) .
затем луна уменьшается наполовину, потом появляется красивый рогатый месяц. когда в наше поле зрения попадает полностью темная половина луны, она вообще как бы исчезает. это положение называется новолунием. и действительно, через короткое время мы вновь видим на небе серебряный серп, в наше поле зрения снова входит освещенная половина луны. луна продолжает увеличиваться в размерах и весь цикл повторяется. если хорошенько всмотреться в серп новой луны, то можно разглядеть и остальную ее часть, хотя она выглядит темной.