Строительно-дорожные машины — группа машин (автомобильной техники), предназначенных для проведения строительных работ, а также для эксплуатации и содержания дорог. Несмотря на широкое употребление, термин «строительно-дорожные машины» не является устоявшимся. Употребляется также термин «дорожно-строительные машины». В отношении данного класса машин применяются аббревиатуры СДМ и ДСМ.
В зависимости от выполняемых функций строительно-дорожные машины разделяют на группы:
Машины для подготовительных работ
.Сюда относят машины для предварительной подготовки площадки к проведению строительных работ: кусторезы — предназначены для расчистки строительных площадок от кустарника и мелколесья;
корчеватели — машины, предназначенные для корчевания пней, очистки площадок от камней-валунов, уборки стволов и кустарника, срезанных кусторезами;
рыхлители — предназначены для предварительного рыхления слежавшихся и мёрзлых грунтов; рыхлитель часто выполняют на базе той же машины, что и бульдозер, и такую машину называют бульдозер-рыхлитель;
Землеройные машины
бульдозеры предназначены для резания и перемещения грунта, а также для планировки поверхности строительной площадки;
экскаваторы — машины, предназначенные для копания и перемещения грунта на малые расстояния (до 10-15 м);
грейдеры и автогрейдеры — машины, применяемые в дорожном строительстве для планировки дорожного основания и возведения земляного полотна;
скреперы предназначены для послойного срезания и перемещения грунта на расстояние до 5 км.
Машины для укладки и обслуживания дорожных покрытий
Stamps of Uzbekistan, 2006-077.jpg
дорожные фрезы — машины для удаления верхнего слоя дорожных покрытий;
асфальтоукладчики — машины для укладки слоёв асфальтобетонного покрытия;
катки — машины для утрамбовки и уплотнения грунта, асфальта и т. д.
Машины для производства и транспортирования бетонных смесей
бетоносмесители — машины для приготовления бетонных смесей;
автобетоносмесители — грузовые автомобили, оборудованные вращающейся ёмкостью для перевозки бетона;
автоцементовозы — машины для перевозки цемента на небольшие и средние расстояния (до 300 км);
бетононасосы — машины, предназначенные для приёма свежеприготовленной бетонной смеси от специализированных бетонотранспортных средств и подачи её в горизонтальном и вертикальном направлениях к месту укладки.
Дробильно-сортировочное оборудование
дробильные машины (дробилки), предназначенные для дробления горных пород с целью получения нерудных строительных материалов, применяемых для приготовления бетона, асфальтобетона, а также слоёв;
сортировочные машины (грохоты), предназначенные для сортировки раздробленных горных пород (гравия, щебня и др.) на классы по крупности.
Машины для строительства искусственных сооружений
Оборудование для свайных работ:
паровые молоты;
дизель-молоты;
вибромолоты предназначены для погружения в грунт металлических свай, труб и шпунта с как вибрации, так и с ударных нагрузок. Вибромолоты применяют также для погружения железобетонных свай в водонасыщенные грунты.;
вибропогружатели — машины, предназначенные для погружения труб, свай и шпунта в песчаные водонасыщенные грунты.
Машины и оборудование для разработки карьеров и обогащения материалов
Погрузчики для карьеров
Машины непрерывного транспорта для карьеров
Машины для промывки каменных материалов
Машины для сортировки (грохочения) каменных материалов
Жестова мова — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Жестову мову для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв'язок та слуху, так і люди без таких вад. Відповідно розрізняють: а) жестова мова для людей без вад органів мовлення (наприклад, в австралійських племенах вдови після смерті чоловіків рік розмовляють лише жестовою мовою); б) жестова мова для людей з вадами органів мовлення — глухих чи слабкочуючих (таких людей за наявними даними від 0,4 до 1,5 %). Жестова мова за своїми можливостями не поступається звуковим мовам, хоча соціально має нижчий статус
Історія виникнення
Згідно з гіпотезою американського дослідника історії походження мови Г. Хьюза, запропонованій у 1973 р., звуковій мові людей передувала жестова мова, яка почала спонтанно виникати 3 млн років до н. е. Потім мова жестів стала доповнюватися мовою 20 або 40 звуків. Лише за 100 тис. років до н. е. мова звуків остаточно витіснила мову жестів. Посилено розвиватися звукова мова почала лише останні 100…40 тис. років до н. е.[2] Сучасні жестові мови розвинулися через різні обставини. Зокрема в Середньовіччі доволі поширеними були монастирські жестові мови, що використовувалися ченцями в періоди обмеження голосового спілкування. З XVIII ст. розпочався особливий розвиток жестової мови, та її поширення в світі. Тут слід відмітити діяльність абата де л'Епє, котрий ставши основоположником сурдопедагогіки посприяв поширенню та популяризації мови жестів.
Хоча жестові мови з'явилися, в серед глухих людей поряд із розмовними мовами, вони не пов'язані ними та мають різні граматичні структури в своїй основі. В залежності від виникнення цих мов вони мають власні особливості та походження.
В Україні жестова мова існує близько двох століть, тобто, з того часу, як з'явилися перші осередки, громади глухих і відповідно спеціальні школи для глухих дітей (Львівська школа для глухих дітей була відкрита у 1830 році, Одеська — у 1843 році)[3].
Класифікація жестових мов
Жестові мови можна класифікувати за різними параметрами. За основним контингентом, осіб що користуються ними можна розділити на мови тих хто чує і мови глухих; з функціональної точки зору — на допоміжні та основні мови. За ступенем автономності від звукових мов вони утворюють багатовимірну шкалу; на одному її полюсі розташовуються мови, структура яких ніяк не пов'язана зі звуковими мовами, а на іншому — ті, що цілком ґрунтуються на якійсь звуковій мові і по суті, як і друкований текст, являють собою просто перекодування звукової мови. Жестові мови чуючих майже завжди мають допоміжний характер і використовуються поряд зі звуковими. Описано вони надзвичайно поверхнево, хоча в недавньому минулому в багатьох суспільствах були розвинені дуже добре і використовувалися при ритуальному мовчанні, при комунікації на значній відстані, при необхідності дотримання тиші на полюванні і в подібних ситуаціях. Ступінь їх автономності від звукових мов і спектр виражальних можливостей багато в чому залежали від їх місця в культурі відповідних народів. Ймовірно, найбільш розвинені мови жестів існували в аборигенів Австралії[4].
Строительно-дорожные машины — группа машин (автомобильной техники), предназначенных для проведения строительных работ, а также для эксплуатации и содержания дорог. Несмотря на широкое употребление, термин «строительно-дорожные машины» не является устоявшимся. Употребляется также термин «дорожно-строительные машины». В отношении данного класса машин применяются аббревиатуры СДМ и ДСМ.
В зависимости от выполняемых функций строительно-дорожные машины разделяют на группы:
Машины для подготовительных работ
.Сюда относят машины для предварительной подготовки площадки к проведению строительных работ: кусторезы — предназначены для расчистки строительных площадок от кустарника и мелколесья;
корчеватели — машины, предназначенные для корчевания пней, очистки площадок от камней-валунов, уборки стволов и кустарника, срезанных кусторезами;
рыхлители — предназначены для предварительного рыхления слежавшихся и мёрзлых грунтов; рыхлитель часто выполняют на базе той же машины, что и бульдозер, и такую машину называют бульдозер-рыхлитель;
Землеройные машины
бульдозеры предназначены для резания и перемещения грунта, а также для планировки поверхности строительной площадки;
экскаваторы — машины, предназначенные для копания и перемещения грунта на малые расстояния (до 10-15 м);
грейдеры и автогрейдеры — машины, применяемые в дорожном строительстве для планировки дорожного основания и возведения земляного полотна;
скреперы предназначены для послойного срезания и перемещения грунта на расстояние до 5 км.
Машины для укладки и обслуживания дорожных покрытий
Stamps of Uzbekistan, 2006-077.jpg
дорожные фрезы — машины для удаления верхнего слоя дорожных покрытий;
асфальтоукладчики — машины для укладки слоёв асфальтобетонного покрытия;
катки — машины для утрамбовки и уплотнения грунта, асфальта и т. д.
Машины для производства и транспортирования бетонных смесей
бетоносмесители — машины для приготовления бетонных смесей;
автобетоносмесители — грузовые автомобили, оборудованные вращающейся ёмкостью для перевозки бетона;
автоцементовозы — машины для перевозки цемента на небольшие и средние расстояния (до 300 км);
бетононасосы — машины, предназначенные для приёма свежеприготовленной бетонной смеси от специализированных бетонотранспортных средств и подачи её в горизонтальном и вертикальном направлениях к месту укладки.
Дробильно-сортировочное оборудование
дробильные машины (дробилки), предназначенные для дробления горных пород с целью получения нерудных строительных материалов, применяемых для приготовления бетона, асфальтобетона, а также слоёв;
сортировочные машины (грохоты), предназначенные для сортировки раздробленных горных пород (гравия, щебня и др.) на классы по крупности.
Машины для строительства искусственных сооружений
Оборудование для свайных работ:
паровые молоты;
дизель-молоты;
вибромолоты предназначены для погружения в грунт металлических свай, труб и шпунта с как вибрации, так и с ударных нагрузок. Вибромолоты применяют также для погружения железобетонных свай в водонасыщенные грунты.;
вибропогружатели — машины, предназначенные для погружения труб, свай и шпунта в песчаные водонасыщенные грунты.
Машины и оборудование для разработки карьеров и обогащения материалов
Погрузчики для карьеров
Машины непрерывного транспорта для карьеров
Машины для промывки каменных материалов
Машины для сортировки (грохочения) каменных материалов
Машины для дробления каменных материалов
Снегоуборочная техника и машины для очистки дорог
Оснащены отвалом и щёткой.
Виды:
Снегоуборочные машины
Тротуароуборочные машины
Машины для устройства снежно-ледяных покрытий
Грузоподъёмные машины
подъёмные краны;
подъёмные установки;
Машины непрерывного транспорта
конвейеры;
гидравлические транспортирующие установки;
пневматические транспортирующие установки.
Жестова мова — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Жестову мову для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв'язок та слуху, так і люди без таких вад. Відповідно розрізняють: а) жестова мова для людей без вад органів мовлення (наприклад, в австралійських племенах вдови після смерті чоловіків рік розмовляють лише жестовою мовою); б) жестова мова для людей з вадами органів мовлення — глухих чи слабкочуючих (таких людей за наявними даними від 0,4 до 1,5 %). Жестова мова за своїми можливостями не поступається звуковим мовам, хоча соціально має нижчий статус
Історія виникнення
Згідно з гіпотезою американського дослідника історії походження мови Г. Хьюза, запропонованій у 1973 р., звуковій мові людей передувала жестова мова, яка почала спонтанно виникати 3 млн років до н. е. Потім мова жестів стала доповнюватися мовою 20 або 40 звуків. Лише за 100 тис. років до н. е. мова звуків остаточно витіснила мову жестів. Посилено розвиватися звукова мова почала лише останні 100…40 тис. років до н. е.[2] Сучасні жестові мови розвинулися через різні обставини. Зокрема в Середньовіччі доволі поширеними були монастирські жестові мови, що використовувалися ченцями в періоди обмеження голосового спілкування. З XVIII ст. розпочався особливий розвиток жестової мови, та її поширення в світі. Тут слід відмітити діяльність абата де л'Епє, котрий ставши основоположником сурдопедагогіки посприяв поширенню та популяризації мови жестів.
Хоча жестові мови з'явилися, в серед глухих людей поряд із розмовними мовами, вони не пов'язані ними та мають різні граматичні структури в своїй основі. В залежності від виникнення цих мов вони мають власні особливості та походження.
В Україні жестова мова існує близько двох століть, тобто, з того часу, як з'явилися перші осередки, громади глухих і відповідно спеціальні школи для глухих дітей (Львівська школа для глухих дітей була відкрита у 1830 році, Одеська — у 1843 році)[3].
Класифікація жестових мов
Жестові мови можна класифікувати за різними параметрами. За основним контингентом, осіб що користуються ними можна розділити на мови тих хто чує і мови глухих; з функціональної точки зору — на допоміжні та основні мови. За ступенем автономності від звукових мов вони утворюють багатовимірну шкалу; на одному її полюсі розташовуються мови, структура яких ніяк не пов'язана зі звуковими мовами, а на іншому — ті, що цілком ґрунтуються на якійсь звуковій мові і по суті, як і друкований текст, являють собою просто перекодування звукової мови. Жестові мови чуючих майже завжди мають допоміжний характер і використовуються поряд зі звуковими. Описано вони надзвичайно поверхнево, хоча в недавньому минулому в багатьох суспільствах були розвинені дуже добре і використовувалися при ритуальному мовчанні, при комунікації на значній відстані, при необхідності дотримання тиші на полюванні і в подібних ситуаціях. Ступінь їх автономності від звукових мов і спектр виражальних можливостей багато в чому залежали від їх місця в культурі відповідних народів. Ймовірно, найбільш розвинені мови жестів існували в аборигенів Австралії[4].
Объяснение: