Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток. Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.
ИВАН IV ВАСИЛЬЕВИЧ ГРОЗНЫЙ (25.08.1530-18.03.1584 гг.) – великий князь московский и всея Руси с 1533 г., первый русский царь с 1547 г.
ФЕДОР ИВАНОВИЧ (31.5.1557 – 6.1.1598 гг.) – царь с марта 1584 г., последний русский государь из династии Рюриковичей.
БОРИС ГОДУНОВ (ок. 1552-13.4.1605 гг.) – царь с 1598 г.
ФЕДОР БОРИСОВИЧ ГОДУНОВ (1589-10.06. 1605 гг.) – царь с 14 апреля по 10 июня 1605 г.
ВАСИЛИЙ IV ИВАНОВИЧ ШУЙСКИЙ (1552 – 12.9.1612 гг.) – русский царь в 1606–1610 гг.
ЛЖЕДМИТРИЙI (? – 17.5.1606 г.) – самозванец, русский царь в 1605–1606 гг.
ЛЖЕДМИТРИЙ II («Тушинский вор») (? – 11.12.1610 гг.) – самозванец, выдававший себя за «царя Димитрия Ивановича» (т. е. за Лжедмитрия I), будто бы избежавшего расправы москвичей.
ЛЖЕДМИТРИЙ III (? – июль 1612 г.) – самозванец, выдававший себя за «царя Дмитрия Ивановича» (т. е. Лжедмитрия II), якобы вторично от убийства в Калуге
МИХАИЛ ФЕДОРОВИЧ Романов (12.7.1596-13.7. 1645 гг.) – царь с 1613 г., первый из династии Романовых.
АЛЕКСЕЙ МИХАЙЛОВИЧ (19.03.1629-29.01. 1676 гг.) – царь с 1645 г., из династии Романовых.
ФЕДОР АЛЕКСЕЕВИЧ (30.05.1661-27.04.1682 гг.) – царь с 1676 г.
ИВАН V АЛЕКСЕЕВИЧ (27.6.1666-29.1.1696 гг.) – царь с 1682 г.
СОФЬЯ АЛЕКСЕЕВНА (17.9.1657-3.7.1704 гг.) – царевна, правительница Русского государства в 1682–1689 гг. при малолетних царях Иване V и Петре I
Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.
ИВАН IV ВАСИЛЬЕВИЧ ГРОЗНЫЙ (25.08.1530-18.03.1584 гг.) – великий князь московский и всея Руси с 1533 г., первый русский царь с 1547 г.
ФЕДОР ИВАНОВИЧ (31.5.1557 – 6.1.1598 гг.) – царь с марта 1584 г., последний русский государь из династии Рюриковичей.
БОРИС ГОДУНОВ (ок. 1552-13.4.1605 гг.) – царь с 1598 г.
ФЕДОР БОРИСОВИЧ ГОДУНОВ (1589-10.06. 1605 гг.) – царь с 14 апреля по 10 июня 1605 г.
ВАСИЛИЙ IV ИВАНОВИЧ ШУЙСКИЙ (1552 – 12.9.1612 гг.) – русский царь в 1606–1610 гг.
ЛЖЕДМИТРИЙI (? – 17.5.1606 г.) – самозванец, русский царь в 1605–1606 гг.
ЛЖЕДМИТРИЙ II («Тушинский вор») (? – 11.12.1610 гг.) – самозванец, выдававший себя за «царя Димитрия Ивановича» (т. е. за Лжедмитрия I), будто бы избежавшего расправы москвичей.
ЛЖЕДМИТРИЙ III (? – июль 1612 г.) – самозванец, выдававший себя за «царя Дмитрия Ивановича» (т. е. Лжедмитрия II), якобы вторично от убийства в Калуге
МИХАИЛ ФЕДОРОВИЧ Романов (12.7.1596-13.7. 1645 гг.) – царь с 1613 г., первый из династии Романовых.
АЛЕКСЕЙ МИХАЙЛОВИЧ (19.03.1629-29.01. 1676 гг.) – царь с 1645 г., из династии Романовых.
ФЕДОР АЛЕКСЕЕВИЧ (30.05.1661-27.04.1682 гг.) – царь с 1676 г.
ИВАН V АЛЕКСЕЕВИЧ (27.6.1666-29.1.1696 гг.) – царь с 1682 г.
СОФЬЯ АЛЕКСЕЕВНА (17.9.1657-3.7.1704 гг.) – царевна, правительница Русского государства в 1682–1689 гг. при малолетних царях Иване V и Петре I