Одним з найпоширеніших юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення цивільних правовідносин, є правочин. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам притаманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів. Так, правочин — це завжди вольова правомірна дія, спрямована на досягнення певної правової мети.
Види правочинів Залежно від кількості сторін, які укладають правочин, останні можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила (заповіт, відмова від прийняття спадщини тощо). При цьому він може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (надання довіреності тощо). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (наприклад, укладення договору поставки між замовником та постачальником або укладення договору про спільну діяльність між трьома або більше юридичними чи фізичними особами). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Залежно від мети правочини поділяються на відплатні та безоплатні; каузальні та абстрактні. Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій. У відплатному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. Наприклад, за договором міни продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно і передати майно, щодо якого здійснюється обмін. У безоплатному правочині обов'язок вчинити зустрічну дію відсутній. Наприклад, договір дарування, договір позички. Є правочини, які можуть бути як відплатними, так і безоплатними. Наприклад, договір зберігання, договір доручення тощо. У каузальному (від лат. саше — причина) правочині вбачається правова мета, якої прагне досягти сторона, укладаючи правочин. Більшість правочинів можна визнати каузальними, оскільки суб'єкти, які вчиняють правочини, прагнуть досягти певної мети. Якщо мета не визначена або є недосяжною, правочини, як правило, визнаються недійсними. Наприклад, за договором перевезення відправник прагне доставити вантаж у певне місце, а перевізник отримати за роботу певну винагороду. Абстрактні правочини віддалені від своєї мети. Щоб укласти такий правочин і щоб він був дійсним, обов'язкова вказівка на це в законі.
Согласно Гражданскому кодексу РФ к объектам относятся вещи, включая деньги и ценные бумаги; иное имущество, в том числе имущественные права; работы и услуги; охраняемые результаты интеллектуальной деятельности и приравненные к ним средства индивидуализации (интеллектуальная собственность); нематериальные блага.
I. Вещи А) предметы материальной и духовной культуры т.е. продукты человеческого труда Б) предметы, созданные природой и используемые людьми в своей жизнедеятельности (земля, полезные ископаемые, растения)
Важным признаком вещей является их удовлетворять те или иные потребности людей.
Вещи подразделяются на: 1. движимые и недвижимые. - недвижимые - постоянно находятся в одном и том же месте, обладают индивидуальными признаками и являются незаменимыми ( зем.участки, участки недр, здания, воздушные и морские суда, суда внутреннего плавания, квартира, комната). - движимые - все остальные вещи, которые по прямому указанию закона не отнесены к недвижимости, включая деньги и ценные бумаги, признаются движимым имуществом.
2.В зависимости от возможности их участия в гражданском обороте вещи делятся на: а) допущенные (разрешенные) к обороту, т.е. такие, которые могут сменить собственника без каких-либо ограничений. К таковым относится подавляющее число вещей; б) ограниченные в обороте, т.е. такие, которые могут отчуждаться лишь при выполнении определенных условий. Может быть ограничен круг лиц, имеющих право обладать вещью, обладание вещью может быть поставлено в зависимость от специального разрешения и т.п. К таким вещам относятся оружие, летательные аппараты, сильнодействующие яды, наркотики, драгоценные металлы, памятники истории и культуры и т.п.; в) изъятые из оборота, т.е. такие, которые могут находиться только в собственности Российской Федерации и не могут быть объектом сделок (казна государства, недра, ресурсы континентального шельфа и т. д.).
3. Индивидуально-определенные и родовые вещи. - родовые вещи определяются родовыми признаками (число, вес, мера) и никак не выделяются из себе подобных: зерно, мука, сахар и т. д. - Индивидуально-определенные вещи — отличаются от других подобных вещей конкретными, особенными, индивидуальными, т.е. присущими только им, характеристиками: антикварная ваза, выполненная только в одном экземпляре, автомобиль под конкретным номером. Родовые вещи в случае гибели могут быть заменены другими вещами этого рода. - Индивидуально-определенные вещи юридически незаменимы, т.е. в случае гибели какой-либо такой вещи можно будет претендовать лишь на возмещение убытков.
4. Делимые и неделимые вещи. Вещь, раздел которой в натуре невозможен без значительного ущерба ее назначению, признается неделимой (автомобиль, коллекция картин, магнитофон).
5. Главная вещь и принадлежность. - Принадлежностью признается вещь, предназначенная для обслуживания другой, главной, вещи и связанная с ней общим назначением (например, хозяйственные постройки, туалет, забор, находящиеся на участке вместе с домом). Принадлежность разделяет судьбу главной вещи, т.е. в случае совершения сделок с главной вещью принадлежности считаются ее частью.
6. Сложная вещь. Если разнородные вещи образуют единое целое, предполагающее использование их по общему назначению, они рассматриваются как одна вещь. Сделка, заключенная по поводу сложной вещи, распространяется на все ее составные части.
7. Одушевленные и неодушевленные
8. Деньги по своей природе относятся к родовым, заменимым и делимым вещам.
II. Иное имущество, в т.ч имущественные права Имущественные права - право требования и вещные права
III работы (договор подряда) и услуги (договор возмездного оказания услуг)
IV - охраняемые результаты интеллектуальной деятельности (произведения, изобретения) - средства индивидуализации - интеллектуальная собственность (фирменное наименование, товарный знак, знак обслуживания)
V. нематериальные блага - изображение гражданина - защита чести, достоинства, деловой репутации
Объяснение:
Одним з найпоширеніших юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення цивільних правовідносин, є правочин. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам притаманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів. Так, правочин — це завжди вольова правомірна дія, спрямована на досягнення певної правової мети.
Види правочинів Залежно від кількості сторін, які укладають правочин, останні можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила (заповіт, відмова від прийняття спадщини тощо). При цьому він може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (надання довіреності тощо). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (наприклад, укладення договору поставки між замовником та постачальником або укладення договору про спільну діяльність між трьома або більше юридичними чи фізичними особами). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Залежно від мети правочини поділяються на відплатні та безоплатні; каузальні та абстрактні. Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій. У відплатному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. Наприклад, за договором міни продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно і передати майно, щодо якого здійснюється обмін. У безоплатному правочині обов'язок вчинити зустрічну дію відсутній. Наприклад, договір дарування, договір позички. Є правочини, які можуть бути як відплатними, так і безоплатними. Наприклад, договір зберігання, договір доручення тощо. У каузальному (від лат. саше — причина) правочині вбачається правова мета, якої прагне досягти сторона, укладаючи правочин. Більшість правочинів можна визнати каузальними, оскільки суб'єкти, які вчиняють правочини, прагнуть досягти певної мети. Якщо мета не визначена або є недосяжною, правочини, як правило, визнаються недійсними. Наприклад, за договором перевезення відправник прагне доставити вантаж у певне місце, а перевізник отримати за роботу певну винагороду. Абстрактні правочини віддалені від своєї мети. Щоб укласти такий правочин і щоб він був дійсним, обов'язкова вказівка на це в законі.
I. Вещи
А) предметы материальной и духовной культуры т.е. продукты человеческого труда
Б) предметы, созданные природой и используемые людьми в своей жизнедеятельности (земля, полезные ископаемые, растения)
Важным признаком вещей является их удовлетворять те или иные потребности людей.
Вещи подразделяются на:
1. движимые и недвижимые.
- недвижимые - постоянно находятся в одном и том же месте, обладают индивидуальными признаками и являются незаменимыми ( зем.участки, участки недр, здания, воздушные и морские суда, суда внутреннего плавания, квартира, комната).
- движимые - все остальные вещи, которые по прямому указанию закона не отнесены к недвижимости, включая деньги и ценные бумаги, признаются движимым имуществом.
2.В зависимости от возможности их участия в гражданском обороте вещи делятся на:
а) допущенные (разрешенные) к обороту, т.е. такие, которые могут сменить собственника без каких-либо ограничений. К таковым относится подавляющее число вещей;
б) ограниченные в обороте, т.е. такие, которые могут отчуждаться лишь при выполнении определенных условий. Может быть ограничен круг лиц, имеющих право обладать вещью, обладание вещью может быть поставлено в зависимость от специального разрешения и т.п. К таким вещам относятся оружие, летательные аппараты, сильнодействующие яды, наркотики, драгоценные металлы, памятники истории и культуры и т.п.;
в) изъятые из оборота, т.е. такие, которые могут находиться только в собственности Российской Федерации и не могут быть объектом сделок (казна государства, недра, ресурсы континентального шельфа и т. д.).
3. Индивидуально-определенные и родовые вещи.
- родовые вещи определяются родовыми признаками (число, вес, мера) и никак не выделяются из себе подобных: зерно, мука, сахар и т. д.
- Индивидуально-определенные вещи — отличаются от других подобных вещей конкретными, особенными, индивидуальными, т.е. присущими только им, характеристиками: антикварная ваза, выполненная только в одном экземпляре, автомобиль под конкретным номером. Родовые вещи в случае гибели могут быть заменены другими вещами этого рода.
- Индивидуально-определенные вещи юридически незаменимы, т.е. в случае гибели какой-либо такой вещи можно будет претендовать лишь на возмещение убытков.
4. Делимые и неделимые вещи.
Вещь, раздел которой в натуре невозможен без значительного ущерба ее назначению, признается неделимой (автомобиль, коллекция картин, магнитофон).
5. Главная вещь и принадлежность.
- Принадлежностью признается вещь, предназначенная для обслуживания другой, главной, вещи и связанная с ней общим назначением (например, хозяйственные постройки, туалет, забор, находящиеся на участке вместе с домом). Принадлежность разделяет судьбу главной вещи, т.е. в случае совершения сделок с главной вещью принадлежности считаются ее частью.
6. Сложная вещь.
Если разнородные вещи образуют единое целое, предполагающее использование их по общему назначению, они рассматриваются как одна вещь. Сделка, заключенная по поводу сложной вещи, распространяется на все ее составные части.
7. Одушевленные и неодушевленные
8. Деньги по своей природе относятся к родовым, заменимым и делимым вещам.
II. Иное имущество, в т.ч имущественные права
Имущественные права - право требования и вещные права
III работы (договор подряда) и услуги (договор возмездного оказания услуг)
IV - охраняемые результаты интеллектуальной деятельности (произведения, изобретения)
- средства индивидуализации - интеллектуальная собственность (фирменное наименование, товарный знак, знак обслуживания)
V. нематериальные блага
- изображение гражданина
- защита чести, достоинства, деловой репутации