информирование о школьных и внешкольных мероприятий, касающихся учеников класса;
контроль органов в коллективе учеников.
староста имеет следующие права:
организовывать классные собрания для обсуждения и решения проблем коллектива или совместного с другими учениками обсуждения концепции участия в тех или иных мероприятиях;
давать поручения членам коллектива класса, контролировать их исполнение и требовать отчёта по ним;
заниматься организацией участия класса в школьных и внешкольных мероприятиях;
принимать решения, касающиеся хозяйственных вопросов жизни класса;
контролировать дежурство учеников;
представлять интересы классного коллектива в школьных общественных организациях;
участвовать в итоговом обсуждении успехов класса в текущем учебном году.
родичі, рід, всі ми з цих слів, бо ми — українці. ми одного роду, і створила природа цей рід щирим серцем, щирим душею, розважливим, терплячим, дружелюбним і мирним у ставленні до інших народів, із працелюбними руками. ми ніколи не були , завойовниками, наші руки не осквернив загарбницький меч, наша совість не заплямована пожежами, руїнами, чиїмись сльозами, пригніченням людської гідності, смертю. якщо й брали до рук зброю, то лише для того, щоб захищати свій рідний край.
ми великий народ, але ніколи цим не хизувалися і завжди поважали чужу волю й незалежність, ніколи не ступали за чужий поріг незваними гостями. якби-то так ставилися і до нас. якби-
чи є ще у світі такий великий і стражденний народ? вся наша історія — це постійна присутність у нашому домі незваних гостей-грабіжників: половців, печенігів, татарів, німців, турків, поляків, сильного північного сусіда.
древній, обікрадений народе!
над тобою прошумів розбій.
в. симоненко. "древній, обікрадений народе! "
всі хотіли запрягти в ярмо і поганяли нагайкою тебе, мій народе, на твоїй же неосяжній і родючій землі. але "то не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ше степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів. він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв "
объяснение:
в обязанности старосты входит:
организация дежурства в классе;
мониторинг успеваемости одноклассников;
информирование о школьных и внешкольных мероприятий, касающихся учеников класса;
контроль органов в коллективе учеников.
староста имеет следующие права:
организовывать классные собрания для обсуждения и решения проблем коллектива или совместного с другими учениками обсуждения концепции участия в тех или иных мероприятиях;
давать поручения членам коллектива класса, контролировать их исполнение и требовать отчёта по ним;
заниматься организацией участия класса в школьных и внешкольных мероприятиях;
принимать решения, касающиеся хозяйственных вопросов жизни класса;
контролировать дежурство учеников;
представлять интересы классного коллектива в школьных общественных организациях;
участвовать в итоговом обсуждении успехов класса в текущем учебном году.
на
родичі, рід, всі ми з цих слів, бо ми — українці. ми одного роду, і створила природа цей рід щирим серцем, щирим душею, розважливим, терплячим, дружелюбним і мирним у ставленні до інших народів, із працелюбними руками. ми ніколи не були , завойовниками, наші руки не осквернив загарбницький меч, наша совість не заплямована пожежами, руїнами, чиїмись сльозами, пригніченням людської гідності, смертю. якщо й брали до рук зброю, то лише для того, щоб захищати свій рідний край.
ми великий народ, але ніколи цим не хизувалися і завжди поважали чужу волю й незалежність, ніколи не ступали за чужий поріг незваними гостями. якби-то так ставилися і до нас. якби-
чи є ще у світі такий великий і стражденний народ? вся наша історія — це постійна присутність у нашому домі незваних гостей-грабіжників: половців, печенігів, татарів, німців, турків, поляків, сильного північного сусіда.
древній, обікрадений народе!
над тобою прошумів розбій.
в. симоненко. "древній, обікрадений народе! "
всі хотіли запрягти в ярмо і поганяли нагайкою тебе, мій народе, на твоїй же неосяжній і родючій землі. але "то не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ше степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів. він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв "