Бондар А. Г., після того як одружилася, спільно з чоловіком подала заяву до органів опіки і піклування про бажання усиновити дитину. На підставі того, що Бондар А. Г. не досягла 18 років, співробітники відділу освіти відмовили в прийнятті заяви та постановленні Бондар А. Г. та її чоловіка на облік як осіб, що бажають усиновити дитину.

Як у такому випадку має діяти Бондар А. Г.?

Чи має право Бондар А. Г. бути усиновителем до досягнення нею 18-річного віку?

Березенько В. Г. спільно з його дружиною Березенько Д. І. подали заяву до органів опіки та піклування про бажання усиновити дитину. При судовому розгляді справи з'ясувалося, що Березенько Д. І. лише на 13 років старша за дитину, яку було підібрано відділом освіти для усиновлення. Суддя запропонував Березенько Д. І. відмовитися від усиновлення дитини і дати згоду на її усиновлення Березенько В.Г. Березенько Д. І. заявила, що бажає бути усиновлювачем і тому не може пристати на пропозицію суду. Рішенням суду було відмовлено в усиновленні на підставі того, що усиновлювач був старший усиновленого менше ніж на 15 років.

Чи може бути усиновлювачем особа, яка старше дитини на 13 років?

Чи правомірною була пропозиція судді?

До органу опіки та піклування надійшла заява від Кравченка С. В. з проханням призначити його опікуном двоюрідного племінника Кравченка Павла. На момент подання заяви Павлу було 13 років. Під час розгляду заяви органом опіки та піклування йому виповнилось 14 років. Орган опіки та піклування відмовив у встановленні опіки на тій підставі, що Павло вже досяг чотирнадцяти років і роз'яснив, що Кравченко С. В. має право на звернення з установлення піклування щодо неповнолітнього Павла.

Чи правильне рішення виніс орган опіки та піклування?

Чим відрізняються права та обов'язки опікуна від прав та обов'язків піклувальника?

Бірюкова звернулась до суду з позовом про звільнення її від виконання обов’язків опікуна. Суд відмовив у прийнятті заяви, пояснивши, що рішення з цього питання приймає орган опіки та піклування.

Чи правомірною є відмова суду?

Данное высказывание заставляет  о многом задуматься, что же означает  «воспринять не их слова, но их содержание и значение». По моему мнению, это означает, что каждый человек должен жить по законам и нормам морали, принятым в обществе и не нарушать их. На мой взгляд, необходимо руководствоваться правилом: «Твои права заканчиваются там, где начинаются права другого человека» Государственная власть работать в …….. системе правового регулирования. А вот механизм этот приводят в действия те, кто охраняет и защищает все законы, следит за порядком и наносит наказание тем, кто их нарушает. Всю эту работу осуществляет прокуратура РФ.Что я знаю о работе прокуратуры в РФ и в нашем округе? Кто такой  генеральный прокурор, и какую работу он осуществляет в целом? И так согласно ст. 1 закона о прокуратуре прокуратура представляет собой единую федеральную централизованную систему органов, осуществляющих от имени Российской Федерации надзор за соблюдением Конституции РФ и исполнением законов, действующих на территории Российской Федерации. Из данного определения можно вынести то, что прокуратура РФ четко следит за соблюдением всех законов. Иными словами можно сказать, что прокуратура является надзирателем, а надзор осуществляет за исполнением Конституции РФ, уставов субъектов РФ, а также за исполнением законов субъектов РФ, принятых ими согласно своей компетенции, не противоречащих Конституции РФ и ФЗ. Общим для всех надзорных функций является то, что органы прокуратуры осуществляют надзор за исполнением действующих на ее территории законов; уголовное преследование за совершение преступлений.Основные направления деятельности прокуратуры обусловлены различными факторами политического, социально-экономического и иного характера. Постоянные направления деятельности –это сферы правовых отношений, состояние законности в которых определяющим образом влияет на положение дел в целом. К их числу относится соблюдение законов при издании правовых актов федеральными, региональными органами власти, на которые распространяется компетенция прокуратуры, органами местного самоуправления.

Наши прабабушки с честью выполнили долг перед Родиной. Я знаю, что участие женщин было не единичным, а массовым, так же как массовым был их героизм. С гордостью и болью пишет участник войны Борис Васильев в повести «А зори здесь тихие» о судьбе пятерых девушек - зенитчиц. Они вступают в неравный бой с шестнадцатью фашистами – десантниками. Все девушки погибают. И старшина Васков мучается мыслью, что после войны спросят их, солдат, дети о том, почему они их мам от пуль не уберегли, со смертью оженили. Война и женщина! Понятие несовместимые! Но фронтовички не очерствели душой, не разучились дарить любовь и учить добру.Хочу вспомнить ещё одно произведение. У этой документальной повести выразительное название «У войны – не женское лицо». Автор - белорусская писательница Светлана Александровна Алексиевич. Сама она не видела войны, так как родилась и выросла уже после этого ужасного времени. Чтобы написать книгу, автор узнавала адреса бывших фронтовичек, приезжала к ним и записывала их рассказы. Книга создавалась пять лет. Когда я читал эту повесть, мне было страшно. А каково было этим женщинам? Поражаюсь их неженской, нечеловеческой силе! Какими же надо быть, чтобы всё это вынести?