Бондар а.г після того як одружилася, спільно з чоловіком подала заяву до органів опіки і піклування про бажання усиновити дитину.на підставі того, що бондар а.г не досягла 18 років, співробітники відділу освіти відмовили і прийнятті заяви та постановленні бондар а.г та її чоловіка на облік як осіб, що бажають усиновити дитину. 1)як у такому випадку має діяти бондар а.г.? 2) чи має право бондар а.г. бути усиновителем до досягнення нею 18-річного віку ?
Юридична відповідальність грунтується на принципах:
1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;
2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;
3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;
5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);
6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).
2.Cтадии:
1) установление фактических обстоятельств дела – решение вопроса факта;
2) установление юридической основы дела – решение вопроса права;
3) решение дела
3.Норма права — это общеобязательное, формально определённое правило поведения, установленное или санкционированное государством.Акт применения права — официальный правовой акт, содержащий индивидуальное государственно-властное веление, вынесенный компетентным органом по конкретному юридическому делу, и обеспечиваемый мерами государственных гарантий и санкции
4. толкования права — это такой правореализационный процесс, который содержит разъяснение смысла юридических норм.
5.Официальное и неофициальное толкование
6. Филологический,систематический,логический,исторический
7. Формами реализации права являются: соблюдение, исполнение, использование и применение правовых норм.
11.Если разъясняет судья конституционного суда,то это делигированное толкование, а если адвокат то нормативное толкование.
12.Право не может регулировать все сферы жизни человека, это просто невозможно. В то же время право регулирует те сферы которые имеют влияние на общество путем запрета или разрешения.