До будласка 1. На основі статей розділу ІІ Конституції України класифікуйте зазначені в них права і свободи за сферою життєдіяльності людини – громадянські (особисті), політичні, економічні, культурні, соціальні. Оформіть це у вигляді таблиці.
2. Опрацюйте наведені ситуації та визначте, які конституційні права було порушено.
А) Одна з політичних партій проголосила своєю метою встановлення парламентської республіки шляхом збройного перевороту. Суд проголосив рішення про припинення діяльності політичної партії. Чи правомірне рішення виніс суд?
Б) Батьки Миколи після завершення ним 8-го класу вирішили не відправляти його наступного року до школи, аргументуючи це тим, що він уже й так знає весь необхідний навчальний матеріал.
В) Ірині відмовили у прийнятті на роботу, аргументуючи це тим, що на посаду керівників відділу вони беруть виключно чоловіків.
Сложность правопонимания во многом объясняется тем, что категория права используется для обозначения хотя и родственных, но различных явлений общественной жизни. Ею обозначаются как самостоятельный юридический вид социальных регуляторов, так и субъективные притязания личности, предусмотренные различными видами социальных норм (юридических, моральных, политических и т. д.) .
При этом юридическая наука занимается исследованием права как системы юридических норм, выраженных в законодательстве, которое получило наименование объективного права, и права как юридического притязания конкретного субъекта, которое получило наименование субъективного права.
Деление права на объективное и субъективное не случайно. Оно используется лля отражения различного социального назначения и функциональной связи двух родственных, взаимодополняющих, но несовпадающих правовых явлений.
Право как система норм обусловлено объективными закономерностями общественного развития, особенностями национальной культуры, религии и иными обстоятельствами. Поэтому оно существует независимо от воли и желания отдельных лиц и коллективов, принадлежит всему обществу, отражая баланс интересов его представителей. Появившийся на свет человек сталкивается с уже сложившейся системой норм, которые он должен соблюдать. Даже законодатель, принимающий или изменяющий отдельные юридические акты, не в состоянии изменить исторически сложившуюся систему права.
Право в объективном смысле обладает качествами всеобщности и общеобязательности. Оно закрепляет границы юридической свободы в типичных социально значимых отношениях и на этой основе обеспечивает устойчивость и эффективность развития общества в целом. Причем границы этой свободы устанавливаются не только с субъективных прав, но и юридических обязанностей.
Право в субъективном смысле (субъективное право) представляет собой вид и меру юридически возможного поведения конкретного субъекта. Оно зависит от его пожеланий и возможностей. Складываясь в определенную систему, субъективные права определяют вариант возможного поведения в конкретной жизненной ситуации.
Между этими двумя представлениями о праве существует тесная взаимосвязь. Объективное право как система абстрактных типичных норм не может быть реализовано без субъективного права, которое детализирует и конкретизирует его применительно к конкретному субъекту, оказавшемуся в конкретной жизненной ситуации. Субъективное право возникает на основе объективного. Однако было бы неверным утверждать, что все без исключения субъективные права предусмотрены объективным правом. В связи с этим достаточно вспомнить теорию естественного права.
Підстави звернення до Європейського суду з прав людини
1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.
Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування