іб захисту суб’єктивних цивільних прав – це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за до яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Захист суб’єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за до застосування належної форми, засобів ів захисту. Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права. Оспорювання – це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін
Згідно вимог ст. 1222 Цивільного кодексу України ( далі ЦКУ): "1.Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин ..." Тобто, спадкоємцями за законом можуть бути лише фізичні особи, які до того ж є родичами спадкодавця, а спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які як фізичні, так і юридичні особи. Наявність родинних стосунків спадкодавця з такими фізичними особами не обов"язкова.
Згідно вимог ст. 1235 ЦКУ заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тобто, громадянка К. вправі була залишити своє майно у спадщину будь-кому, у тому числі племінниці.
Але при цьому слід мати на увазі, що згідно вимог ст. 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
В цій ситуації до таких спадкоємців, яким належить обов"язкова частка у спадщині, належать: мати спадкодавця (їй 80 років і вона непрацездатна за віком), діти (синові 17 років - він неповнолітній, дочці 5 років - вона малолітня і вони непрацездатні також за віком).
Тепер визначаємось із розміром належної кожному із спадкоємців обов"язкової частки. Якби не бло заповіту, то все майно, в порядку вимог ст. 1261 ЦКУ спадкували би спадкоємці за законом першої черги, всі в рівних частках. Рівність часток спадкоємців у спадщині передбачена вимогами ст. 1267 ЦКУ. Тобто три спадкоємці успадкували б по 1/3 частці кожний.
Але оскільки громадянка К. залишила заповіт, то її мати і діти отримають у якості обов"язкової частки лише половину від того, що могли б мати за законом - половина від 1/3 становить 1/6 частка.
Відповідь: племінниця успадкує за заповітом 1/2 частку майна громадянки К., що в грошовому виразі становить 60 тис., а мати, син і дочка громадянки К. успадкують по 1/6 частці кожен, що становить у грошовому вирізі по 20 тис. грн кожен.
іб захисту суб’єктивних цивільних прав – це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за до яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Захист суб’єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за до застосування належної форми, засобів ів захисту. Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права. Оспорювання – це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін
Відповідь:
Згідно вимог ст. 1222 Цивільного кодексу України ( далі ЦКУ): "1.Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин ..." Тобто, спадкоємцями за законом можуть бути лише фізичні особи, які до того ж є родичами спадкодавця, а спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які як фізичні, так і юридичні особи. Наявність родинних стосунків спадкодавця з такими фізичними особами не обов"язкова.
Згідно вимог ст. 1235 ЦКУ заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тобто, громадянка К. вправі була залишити своє майно у спадщину будь-кому, у тому числі племінниці.
Але при цьому слід мати на увазі, що згідно вимог ст. 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
В цій ситуації до таких спадкоємців, яким належить обов"язкова частка у спадщині, належать: мати спадкодавця (їй 80 років і вона непрацездатна за віком), діти (синові 17 років - він неповнолітній, дочці 5 років - вона малолітня і вони непрацездатні також за віком).
Тепер визначаємось із розміром належної кожному із спадкоємців обов"язкової частки. Якби не бло заповіту, то все майно, в порядку вимог ст. 1261 ЦКУ спадкували би спадкоємці за законом першої черги, всі в рівних частках. Рівність часток спадкоємців у спадщині передбачена вимогами ст. 1267 ЦКУ. Тобто три спадкоємці успадкували б по 1/3 частці кожний.
Але оскільки громадянка К. залишила заповіт, то її мати і діти отримають у якості обов"язкової частки лише половину від того, що могли б мати за законом - половина від 1/3 становить 1/6 частка.
Відповідь: племінниця успадкує за заповітом 1/2 частку майна громадянки К., що в грошовому виразі становить 60 тис., а мати, син і дочка громадянки К. успадкують по 1/6 частці кожен, що становить у грошовому вирізі по 20 тис. грн кожен.
Перевірка: 1/2 (60 тис) племінниці +1/6 (20 тис)матері+ 1/6 (20 тис) сину + 1/6 (20 тис) дочці = 120 тис.
Пояснення: