До ітььь Звернення громадян
• Проаналізуйте запропоновані ситуації. Визначте орган, до компетенції якого належить вирішення питання, і складіть відповідні звернення.
• Зімітуйте розгляд підготовлених вами звернень при особистому зверненні громадян до відповідних органів чи організацій згідно із Законом України «Про звернення громадян». Для виконання завдань користуйтеся витягами із Закону України «Про звернення громадян».
1. Біля вашої школи живе багато дітей різного віку, однак відсутні дитячий і спортивний майданчики. Мешканці хотіли б вирішити цю проблему, готові й самі вийти на суботники та взяти участь у спорудженні таких об’єктів.
2. Унаслідок сильних і тривалих дощів, які йшли без перерв майже два місяці, у район ігався надзвичайно високий рівень води в річках та озерах. Захисна дамба, яка належить місцевій гідроелектростанції, не витримала, у результаті цього було затоплено присадибні ділянки та навіть деякі будинки. Ваші сусіди, будинок яких потрапив у зону підтоплення, вирішили звернутися по до , щоб відновити будівлю, яка постраждала.
3. Ваші сусіди — багатодітна сім’я, у ній — вісім дітей. Вони неодноразово зверталися до сільської та районної ради з проханням виділити земельну ділянку для ведення підсобного господарства,щоб забезпечити сім’ю продуктами. Однак їм відмовили. Сусіди вважають, що вони мають право на отримання земельної ділянки.
Иудаизм Второго храма (Новозаветный или палестинский иудаизм) — иудаизм эпохи Второго храма. Оформился после Вавилонского плена, возвращения евреев в Палестину и строительства Второго храма (VI в. до н. э.). В европейской культуре известен главным образом благодаря текстам Нового Завета, где иудеи представлялись блюстителями Закона Моисея (Торы). Между тем, в современной литературе получило распространение представление, что иудаизм был основан не на буквальном соблюдении Закона, а на концепции Завета (союза) Бога с избранным народом, заключённым в эпоху Моисея на горе Синай. Кодификатором иудаизма этого периода был первосвященник и книжник Ездра. Считается, что иудаизм эпохи Второго храма — это иудаизм книжников, в противовес раннему иудаизму священников и пророков[1].
Отличительными чертами иудея должны были быть обрезание и соблюдение субботы. Отличительной чертой иудаизма этого периода было патрилинейная система родства, национальный характер религии, а также необходимость паломничества в Иерусалимский храм.
Иудаизм Второго храма не был единым течением и распадался на ряд направлений: саддукеи (храмовые священники), фарисеи (книжники), ессеи, зелоты. После разрушения Иерусалимского Храма в 70 году римскими войсками центральную роль стала играть академия в Явне, а затем в Тверии и других городах Земли Израиля. Из-за римских гонений возникла опасность утраты знаний. Во II веке н. э. по решению собрания законоучителей Устный Закон был собран в письменные сборники, которые впоследствии составили Мишну.
С завершением записи Мишны закончилась эпоха «танаим» и началась эпоха «амораим» — толкователей Мишны. Дальнейшее развитие раввинского законодательства шло по пути составления комментариев к Мишне. Эти комментарии за следующие три столетия были записаны главным образом на арамейском языке и известны как Талмуд. Работа над составлением Талмуда продолжилась в академиях Вавилонии, где окончательно оформился Вавилонский Талмуд и откуда впоследствии распространился талмудический иудаизм. Отвергшие же авторитет Мишны и Талмуда иудеи выделились в течение караимов
Шлю́бний договір — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Шлюбний договір укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу та і в будь-який час після його реєстрації подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.Шлюбний договір може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний договір не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми.
У шлюбному договорі передбачаються майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, питання, що пов'язані із утриманням подружжя, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків та інші.
Подружжя окремо визначає правовий режим подружнього майна[pl] — яке майно придбане в шлюбі буде спільним, а яке роздільним.
У шлюбному договорі можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Подружжя може також передбачити в контракті питання стягнення аліментів, чи відмови від аліментів.