Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Правовое государство! конечно же,это реальность. Цель любого государства-установление права. Если в государстве появляется хоть один закон,оно считается правовым. По моему мнению, правовым нужно называть государство, в котором не только провозглашается равенство, верховенство закона, приоритет прав человека над государственными интересами, но и реализуются все эти принципы. Если вы откроете, например, Конституцию Франции, то увидите провозглашение этих принципов в первых же статьях. То же самое касается Италии. В Конституции Испании в преамбуле построение правового государства указывается как одна из целей развития государства. мы живем в стране, которая по Конституции является правовым государством. В ч. 1 ст. 1 Конституций РФ закреплено, что «Российская Федерация – Россия есть демократиче- ское ПРАВОВОЕ федеративное государство с республиканской фор мой правления». Следует также отметить, что государство и право не только зависят друг от друга, но и сохраняют определенную самостоя тельность. Но это не означает, что такая взаимосвязь и взаимозависи мость относятся лишь к определенному типу государств.в России наблюдается движение к поставленной цели, то есть со-зданию правового государства.
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення:
Если вы откроете, например, Конституцию Франции, то увидите провозглашение этих принципов в первых же статьях. То же самое касается Италии. В Конституции Испании в преамбуле построение правового государства указывается как одна из целей развития государства.
мы живем в стране, которая по Конституции является правовым государством. В ч. 1 ст. 1 Конституций РФ закреплено, что «Российская Федерация – Россия есть демократиче-
ское ПРАВОВОЕ федеративное государство с республиканской фор
мой правления». Следует также отметить, что государство и право не
только зависят друг от друга, но и сохраняют определенную самостоя
тельность. Но это не означает, что такая взаимосвязь и взаимозависи
мость относятся лишь к определенному типу государств.в России наблюдается движение к поставленной цели, то есть со-зданию правового государства.