Гражданское право
За развёрнутый ответ со ссылками на статьи Гражданского кодекса накину
Номер 1.
Ерохину были присуждены ежемесячные платежи с ОАО «Заря» в возмещение причинённого вреда его здоровью.Так как сын Ерохина нуждался в материальной то Ерохин уступил ему право на получение ежемесячных платежей с акционерного общества.
Акционерное общество было письменно извещено о необходимости перечислять платежи сыну Ерохина, но оно не согласно выплачивать денежные суммы сыну Ерохина, так как не состоит с ним в каких-либо отношениях.
Как следует разрешить спор?
Номер 2.
Общество с ограниченной ответственностью не оплатила акционерному обществу стоимость поставленного по договору товара. Долг составил 50000 р. В последствии акционерное общество уступило право на получение задолженности фирме "лидер сервис".
25 августа 1998 года фирма направила обществу с ограниченной ответственностью претензию с требованием погасить задолженность. Однако ответа на претензию не последовало.
3 октября 1998 года за разрешением спора фирма обратилась в арбитражный суд. Помимо основного долга, фирма взыскать проценты за пользование чужими денежными средствами и убытки в сумме 15000.
ответчик иск не признал, сославшись на то, что ему не было известно об уступке требования, и поэтому он уже перечислил 21 августа 1998 года акционерному обществу 18000 р.
К участию в деле в качестве соответчика было привлечено акционерное общество, представитель которого в судебном заседании подтвердил факт получения от должника 18000 р.
каков порядок уступки требования?
какое решение должен вынести арбитражный суд?
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років.
Які види покарань застосовуються до неповнолітньої особи?
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?
Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;
передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості.
Які особливості при призначенні покарання?
Суд, окрім того, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Також неповнолітній вік особи, сам по собі, є обставиною, що пом’якшує покарання. Вона обов’язково має враховуватись при призначенні покарання незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття.
Чи може бути неповнолітній звільнений від відбування кримінального покарання?
Так, українське законодавство передбачає таку можливість, але за певних умов. По-перше, неповнолітня особа може бути звільнена від покарання з випробуванням. Проте, таке звільнення є можливим якщо особу засудили до арешту чи позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від 1 до 2 років. По-друге, неповнолітнього може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, його може бути звільнено. Проте, має бути визнано, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки він, на момент постановлення вироку, не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує примусові заходи виховного характеру:
застереження;
обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладення на неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років.
Але варто пам’ятати, у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням і може застосовуватися за:
вчинений повторно злочин невеликої тяжкості ‒ на строк не більше 1 року 6 місяців;
злочин середньої тяжкості ‒ на строк не більше 4 років;
тяжкий злочин ‒ на строк не більше 7 років;
особливо тяжкий злочин ‒ на строк не більше 10 років;
особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, ‒ на строк до 15 років.
За яких умов неповнолітні можуть звільнятися від кримінальної відповідальності?
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності:
у зв’язку з дійовим каяттям;
у зв’язку примирення винного з потерпілим;
у зв’язку з передачею винного на поруки;
у зв’язку із зміною обстановки.
Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі.
Суд
Объяснение:
Згідно з порядком визнання фізичної особи недієздатною встановленим Цивільним процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 39 Цивільного кодексу України) визначити особу недієздатною має право суд.
Заявником подається заява про визнання особи недієздатною до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу. Підсудність справ про визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду (ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України).