Для того, щоб сказати, яке рішення прийме суд, потрібно знати зміст позову. З яким питанням звернулася гр. Симоненка до суду: визнання заповіту нікчемним, визнання заповіту недійсним повністю чи в частині, визнання права власності на спадкове майно повністю чи в його частині? Якщо дружина звернулася до суду з питанням визнання заповіту недійсним, гр. Симоненко не був визнаним за життя недієздатним чи обмежено дієздатним, розумів і усвідомлював значення своїх дій, то, вважаю, що суд повинен їй відмовити у задоволенні позову. Згідно вимог ст. 1234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а згідно вимог ст.1235 цього ж кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тому гр. Симоненко мав право залишити своє майно по заповіті у спадщину будь-кому.
Якщо прийняти за умову, що дійсність заповіту ніхто не оспорював, то не зрозуміло чому гр. Симоненко звернулася до суду, замість того, щоб звернутися до нотаріуса. Однак, при видачі свідоцтва про право на спадщину, потрібно буде з"ясувати чи не є це майно спільним майном подружжя. У такому випадку дружина матиме право на виділ їй 1/2 частки майна, інша 1/2 частка майна буде спадкуватися за заповітом після смерті гр. Симоненка спадкоємцем за заповітом. Але при цьому згідно вимог ст. 1241 ЦК України неповнолітня донька (17 років) та непрацездатна за віком мати (75 р.) мають право на отримання обов"язкової частки у спадщині. "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)". Якщо б гр. Симоненко не залишав заповту, то після його смерті мали б право спадкувати його: 1)дружина, 2)син, 3) дочка, 4) мати всі в рівних частка - тобто по 1/4 кожна (виходячи із змісту ст.1261, 1267 ЦК України). Отже, розмір обов"язкової частки у дочки і матері спадкдавця становить 1/8 для кожної ( не менше половини від розміру частки, яку б вони успадкували за законом -тобто, якби не було б заповіту).
Очередная заметка из цикла "Правоведение для чайников". Напоминаю, что пишу эти статьи для людей без юридического образования, которые хотят понять, что такое право, как оно регулирует нашу жизнь, откуда берутся законы, как работают суды в России и другие интересные и важные вещи. Жду ваших откликов и комментариев – что хорошо, что плохо, что неясно, о чём ещё стоит сказать.
Предыдущие части: "1. Что такое право?", "2. Правоотношения, юридические факты и правосубъектность", "3. Нормативные правовые акты как источники права", "4. Другие источники права" (часть 1 и часть 2)
Итак, мы успели выяснить, что такое право, правоотношения и источник права. Вкратце напомню: право – это система правил поведения, установленных государством; правоотношения – это общественные отношения, урегулированные этими правилами; а источник права – это документ, где подобные правила содержатся.
Теперь самое время перейти к понятию «система права».
Дело в том, что государство создаёт не беспорядочный и хаотичный набор правил, а упорядоченную систему с определёнными элементами, подчинёнными друг другу. Эта система организует все правила так, что мы точно понимаем две вещи: первое – что за правоотношения у нас есть, второе – какой источник права нужно к ним применять.
Эта система так и называется – «система права». Или, по-другому, «правовая система». Теоретики, правда, иногда говорят, что «система права» и «правовая система» – это разные понятия, но мы в такие тонкости вдаваться не будем.
Ну и теперь официальное определение: система права – это исторически сложившаяся внутренняя структура права.
Поскольку государства самостоятельно устанавливают правила поведения на своей территории, то и система права у каждого государства своя. Я буду, разумеется, рассматривать российскую систему права.
Система права состоит из отраслей права, каждая из которых регулируют какую-то сферу жизни общества (или, выражаясь научным языком, определённые общественные отношения). Примеры отраслей права – конституционное право, гражданское право, уголовное право и т. д. Отрасли права, в свою очередь, состоят из правовых институтов, каждый из которых регулирует определённую ситуацию или явление. Например, в конституционном праве есть институт референдума, институт гражданства и др., в гражданском праве – институт договора, институт собственности и др. А правовые институты, в свою очередь, состоят из норм права – правил поведения, установленных государством.
В упрощённом виде эта схема выглядит следующим образом:
Відповідь:
Для того, щоб сказати, яке рішення прийме суд, потрібно знати зміст позову. З яким питанням звернулася гр. Симоненка до суду: визнання заповіту нікчемним, визнання заповіту недійсним повністю чи в частині, визнання права власності на спадкове майно повністю чи в його частині? Якщо дружина звернулася до суду з питанням визнання заповіту недійсним, гр. Симоненко не був визнаним за життя недієздатним чи обмежено дієздатним, розумів і усвідомлював значення своїх дій, то, вважаю, що суд повинен їй відмовити у задоволенні позову. Згідно вимог ст. 1234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а згідно вимог ст.1235 цього ж кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тому гр. Симоненко мав право залишити своє майно по заповіті у спадщину будь-кому.
Якщо прийняти за умову, що дійсність заповіту ніхто не оспорював, то не зрозуміло чому гр. Симоненко звернулася до суду, замість того, щоб звернутися до нотаріуса. Однак, при видачі свідоцтва про право на спадщину, потрібно буде з"ясувати чи не є це майно спільним майном подружжя. У такому випадку дружина матиме право на виділ їй 1/2 частки майна, інша 1/2 частка майна буде спадкуватися за заповітом після смерті гр. Симоненка спадкоємцем за заповітом. Але при цьому згідно вимог ст. 1241 ЦК України неповнолітня донька (17 років) та непрацездатна за віком мати (75 р.) мають право на отримання обов"язкової частки у спадщині. "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)". Якщо б гр. Симоненко не залишав заповту, то після його смерті мали б право спадкувати його: 1)дружина, 2)син, 3) дочка, 4) мати всі в рівних частка - тобто по 1/4 кожна (виходячи із змісту ст.1261, 1267 ЦК України). Отже, розмір обов"язкової частки у дочки і матері спадкдавця становить 1/8 для кожної ( не менше половини від розміру частки, яку б вони успадкували за законом -тобто, якби не було б заповіту).
Пояснення:
Очередная заметка из цикла "Правоведение для чайников". Напоминаю, что пишу эти статьи для людей без юридического образования, которые хотят понять, что такое право, как оно регулирует нашу жизнь, откуда берутся законы, как работают суды в России и другие интересные и важные вещи. Жду ваших откликов и комментариев – что хорошо, что плохо, что неясно, о чём ещё стоит сказать.
Предыдущие части: "1. Что такое право?", "2. Правоотношения, юридические факты и правосубъектность", "3. Нормативные правовые акты как источники права", "4. Другие источники права" (часть 1 и часть 2)
Итак, мы успели выяснить, что такое право, правоотношения и источник права. Вкратце напомню: право – это система правил поведения, установленных государством; правоотношения – это общественные отношения, урегулированные этими правилами; а источник права – это документ, где подобные правила содержатся.
Теперь самое время перейти к понятию «система права».
Дело в том, что государство создаёт не беспорядочный и хаотичный набор правил, а упорядоченную систему с определёнными элементами, подчинёнными друг другу. Эта система организует все правила так, что мы точно понимаем две вещи: первое – что за правоотношения у нас есть, второе – какой источник права нужно к ним применять.
Эта система так и называется – «система права». Или, по-другому, «правовая система». Теоретики, правда, иногда говорят, что «система права» и «правовая система» – это разные понятия, но мы в такие тонкости вдаваться не будем.
Ну и теперь официальное определение: система права – это исторически сложившаяся внутренняя структура права.
Поскольку государства самостоятельно устанавливают правила поведения на своей территории, то и система права у каждого государства своя. Я буду, разумеется, рассматривать российскую систему права.
Система права состоит из отраслей права, каждая из которых регулируют какую-то сферу жизни общества (или, выражаясь научным языком, определённые общественные отношения). Примеры отраслей права – конституционное право, гражданское право, уголовное право и т. д. Отрасли права, в свою очередь, состоят из правовых институтов, каждый из которых регулирует определённую ситуацию или явление. Например, в конституционном праве есть институт референдума, институт гражданства и др., в гражданском праве – институт договора, институт собственности и др. А правовые институты, в свою очередь, состоят из норм права – правил поведения, установленных государством.
В упрощённом виде эта схема выглядит следующим образом:
Система права (она же «правовая система»)
Отрасли права (они же «правовые отрасли»)
Институты права (они же «правовые институты»)
Нормы права (они же «правовые нормы»)
(надеюся без помилок)