1. Згідно ст. 745 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
2. Згідно вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3. Згідно вимог ст. 1262 Цивільного кодексу України брат Іванової є спадкоємцем за законом другої черги. Згідно вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування за законом виникає у спадкоємців за законом у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Так як гр. Іванова не залишила на випадок своєї будь-якого заповіту, то до спадкування закликаються спадкоємця за законом, до яких відноситься її брат. Отже вимоги брата є правомірними.
4. Суд не може визнати Данилову спадкоємцем майна гр. Іванової так як заповіту вона не залишала, а до спадкоємців за законом Данилова не відноситься. Все, на що може претендувати Данилова, це звернутися до суду з проханням відшкодувати їй понесені нею витрати. Адже згідно ст. 1232 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті. Якщо брат Іванової не погодиться відшкодувати понесені Даниловою витрати, а у Данилової буде достатньо доказів, щоб підтвердити розмір цих витрат, то суд може прийняти рішення про стягнення з Іванова суми понесених витрат.
Готувала для аналогічного питання на цьому ж ресурсі:
Передусім хотіла б звернути увагу, що письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами є Довіреністю (ст. 244 Цивільного кодексу України).
1. Відповідно - довіреність це завжди письмовий документ. Форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Наприклад, якщо потрібно продати будинок, то договір купівлі-продажу має бути посвідчений нотаріально, а отже і довіреність також має бути пос-відчена нотаріально.
2. Згідно вимог Цивільного кодекс та Закону України "Про нотаріат" довіреності можуть бути посвідче-ні нотаріально ( тобто посвідчені нотаріусами України, за кордоном - консульськими установами Украї-ни, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - дипломатичними представництвами України) або це можуть бути довіреності, які прирівняні до нотаріально посвідчених (це коли : 1) довіреності вій-ськовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших війсь-ково-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями; 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військо-вої частини, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів; 3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізолято-рів; 4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповнова-женою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпоря-дження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами).
3. Згідно вимог ст. 245 Цивільного кодексу України "Довіреність на одержання заробітної плати, стипе-ндії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання". Тобто, нотаріальне посвідчення довірено-сті для одержання грошової кореспонденції , не є обов"язкове.
5. Однак відмова працівників поштового відділення прийняти довіреність Іванчикова є правомірною, тому що його довіреність взагалі не була ніяким чином посвідчена.
Відповідь:
1. Згідно ст. 745 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
2. Згідно вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3. Згідно вимог ст. 1262 Цивільного кодексу України брат Іванової є спадкоємцем за законом другої черги. Згідно вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування за законом виникає у спадкоємців за законом у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Так як гр. Іванова не залишила на випадок своєї будь-якого заповіту, то до спадкування закликаються спадкоємця за законом, до яких відноситься її брат. Отже вимоги брата є правомірними.
4. Суд не може визнати Данилову спадкоємцем майна гр. Іванової так як заповіту вона не залишала, а до спадкоємців за законом Данилова не відноситься. Все, на що може претендувати Данилова, це звернутися до суду з проханням відшкодувати їй понесені нею витрати. Адже згідно ст. 1232 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті. Якщо брат Іванової не погодиться відшкодувати понесені Даниловою витрати, а у Данилової буде достатньо доказів, щоб підтвердити розмір цих витрат, то суд може прийняти рішення про стягнення з Іванова суми понесених витрат.
Пояснення:
Відповідь:
Готувала для аналогічного питання на цьому ж ресурсі:
Передусім хотіла б звернути увагу, що письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами є Довіреністю (ст. 244 Цивільного кодексу України).
1. Відповідно - довіреність це завжди письмовий документ. Форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Наприклад, якщо потрібно продати будинок, то договір купівлі-продажу має бути посвідчений нотаріально, а отже і довіреність також має бути пос-відчена нотаріально.
2. Згідно вимог Цивільного кодекс та Закону України "Про нотаріат" довіреності можуть бути посвідче-ні нотаріально ( тобто посвідчені нотаріусами України, за кордоном - консульськими установами Украї-ни, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - дипломатичними представництвами України) або це можуть бути довіреності, які прирівняні до нотаріально посвідчених (це коли : 1) довіреності вій-ськовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших війсь-ково-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями; 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військо-вої частини, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів; 3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізолято-рів; 4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповнова-женою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпоря-дження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами).
3. Згідно вимог ст. 245 Цивільного кодексу України "Довіреність на одержання заробітної плати, стипе-ндії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання". Тобто, нотаріальне посвідчення довірено-сті для одержання грошової кореспонденції , не є обов"язкове.
5. Однак відмова працівників поштового відділення прийняти довіреність Іванчикова є правомірною, тому що його довіреність взагалі не була ніяким чином посвідчена.
Пояснення: