Похилого віку гр. Іванова домовилась зі своєю знайомою Даниловою про те, що вона буде доглядати її, забезпечувати продуктами харчування, ліками, оскільки вона живе сама і їй важко пересуватися без до сторонніх. За утримання Іванова обіцяла заповісти Даниловій свій будинок. Після смерті Іванової її брат, дізнавшись, що заповіт не був оформлений, заявив права на будинок як спадкоємець. Данилова звернулась до суду. У позові вона вказала, що доглядала за Івановою майже рік, за власні кошти купувала їй продукти харчування, ліки, а сім’я брата ніколи про неї не піклувалась. 1) В якій формі укладається договір довічного утримання?
2) Які правові наслідки визнання правочину недійсним?
3) Чи правомірні вимоги брата Іванової?
4) Яке рішення прийме суд?
Відповідь:
1. Згідно ст. 745 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
2. Згідно вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3. Згідно вимог ст. 1262 Цивільного кодексу України брат Іванової є спадкоємцем за законом другої черги. Згідно вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування за законом виникає у спадкоємців за законом у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Так як гр. Іванова не залишила на випадок своєї будь-якого заповіту, то до спадкування закликаються спадкоємця за законом, до яких відноситься її брат. Отже вимоги брата є правомірними.
4. Суд не може визнати Данилову спадкоємцем майна гр. Іванової так як заповіту вона не залишала, а до спадкоємців за законом Данилова не відноситься. Все, на що може претендувати Данилова, це звернутися до суду з проханням відшкодувати їй понесені нею витрати. Адже згідно ст. 1232 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті. Якщо брат Іванової не погодиться відшкодувати понесені Даниловою витрати, а у Данилової буде достатньо доказів, щоб підтвердити розмір цих витрат, то суд може прийняти рішення про стягнення з Іванова суми понесених витрат.
Пояснення: