Постер трудовой кодек Республика Казахстан

Юридична відповідальність грунтується на принципах:

1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;

3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;

5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);

6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).

 Источник права - специальный юридический термин, который имеет три значения:ü сила, которая образует правовые нормы;ü условия, которые возникновению правовых норм;ü источник знаний о право есть "вместилище", где содержатся право­вые нормы.Силой, которая создает правовые нормы, являются общество (народ) и государство. Первичным источником и государства, и права является народ. В обществе первоначально формируется потребность в тех или иных правовых нормах, создаются социальные нормы. Народ - источ­ник государственной власти - формирует государственные органы. Го­сударственные органы объективируют волю общества - издают норма­тивно-правовые акты, которые должны отражать волю народа и подкрепляются принудительной силой государства. Условиями, которые возникновению норм права, являются:ü экономическое развитие государства;ü отношения собственности;ü политический строй (включая отношения по поводу государственной власти);ü правосознание общества;ü опыт предыдущего правотворчества, а также юридические и полити­ческие учения и доктрины."Емкостью", которая содержит правовые нормы (следовательно, выс­тупает как источник знаний о праве), является официальный государ­ственный документ. Данный документ и есть источник права в формаль­но-юридическая смысле (форма права).Основными формами права источниками права в формально-юридическом смысле считаются:ü правовой обычай;ü юридический прецедент;ü нормативно-правовой акт; 4ü нормативный договор.Правовой обычай - наиболее древний и архаичный вид источника права. Отличительной чертой правового обычая является то, что он санкци­онирован государством. Следовательно, не каждый обычай - правовой и выступает Е качестве источника права. Правовыми становятся наи­более применяемые, общеизвестные, общепризнанные, стабильные и одобряемые государством обычаи. Государство придает таким обычаям; обязательную юридическую силу и превращает их в официальный го­сударственный документ. Данные документы (правовые обычаи) были распространены в эпоху Древнего Мира и Средневековья. Их примера­ми являются Законы Двенадцати таблиц, Русская Правда, Салическая Правда, Законы Драконта, французские нутюмы.Юридический прецедент - решение судебного органа, которое стало об­разцом для последующих решений по таким же делам. Данное первона­чальное решение выступает не в виде рекомендации, а в качестве обя­зательного правила, которым должны руководствоваться судьи, рассматривающие сходные дела в дальнейшем. Юридический преце­дент является одним из главных источников права в странах англосак­сонской правовой семьи - Великобритании, США, Канаде, Австра­лии, Новой Зеландии и др., причем значительную роль в правотворчестве играют судьи ("Судьи творят право", "Право есть то, что говорят о нем судьи").