с одним во с Международного.
Відоме радянській міжнародно-правовій науці визначення міжнародного права зазнавало багатьох змін, продиктованих політичною кон’юнктурою, що віддзеркалювала основні напрями зовнішньополітичної лінії держав у різні періоди. Так, міжнародне публічне право визначалось як «сукупність норм, що регулюють відносини між державами у процесі їх боротьби і співробітництва, виражають волю панівних класів цих держав і забезпечуються примусовими заходами держав індивідуально чи колективно»; а також як система «договірних і звичаєвих норм і принципів, що регулюють міжнародні відносини і виражають відносно узгоджену волю держав, зумовлену дією закономірностей суспільного розвитку даної епохи».
Сучасний підхід до визначення сутності міжнародного права позбавлений ідеологічних настанов і політичної заангажованості, які були властиві для епохи протистояння антагоністичних соціально-політичних систем. Воно базується на інших, об’єктивних оцінках даної правової системи, по-іншому трактуючи роль волевиявлення учасників міжнародних відносин у формуванні принципів і міжнародних норм , їх призначення в і механізмів реалізації як таких.
1. Як можна прокоментувати основні дефініції поняття «міжнародне право», що наведені?
1. В случаях, когда в соответствии с настоящим Кодексом или иными законами для стороны, которой направлена оферта (проект договора), заключение договора обязательно, эта сторона должна направить другой стороне извещение об акцепте, либо об отказе от акцепта, либо об акцепте оферты на иных условиях (протокол разногласий к проекту договора) в течение тридцати дней со дня получения оферты.Сторона, направившая оферту и получившая от стороны, для которой заключение договора обязательно, извещение о ее акцепте на иных условиях (протокол разногласий к проекту договора), вправе передать разногласия, возникшие при заключении договора, на рассмотрение суда в течение тридцати дней со дня получения такого извещения либо истечения срока для акцепта.
Влияние субъектов на федеральные дела˸
1) Субъекты федерации имеют своих представителей в Совете Федерации (один от представительного другой от исполнительного органа субъекта РФ).
2) Субъекты могут отстаивать свои интересы в правительстве.
3) Субъекты могут просить президента использовать согласительные процедуры, чтобы урегулироваться споры между федерацией и субъектами федерации (ст. 85 К РФ).
4) Субъекты обладают правом законодательной инициативы, и могу вносить законопроекты в ГД.
5) Субъекты вправе инициировать пересмотр Конституции и инициировать внесение поправок в Конституцию. Субъекты дают согласие на внесение поправок.
6) Субъекты могут обращаться с запросами в КС РФ (ст. 125 ч. 2).
7) Субъекты могут иметь официальные представительства на федеральном уровне.