Сегодня проходила тест по Биологии а в тесте была ошибка "чи є правильним твердження «До одноклітинних організмів відносять амебу зелену»?" я ответила что утверждение неправильное, но это был не правильный ответ
когда я обратилась к учителю Биологии она сказала
«
--добрий день (Имя учителя) у Річної кр була помилка у завданні 12 ,Зелена Амеба? це вибачте несенітниця. Можливо ви мали на увазі Евглену зелену. Але у амеби не мае хролофілу і вона є гетеротрофом
--доброго дня. Дійсно, є помилка, одруківка. В будь якому випадку і евлена зелена і амеба-одноклітинні організми. Питання про їх живлення взагалі не стоїть
--За тип живлення я сказала як додатковий матеріал. Але коли це бачишь думаешь що твердженя не правильне тому що Амеби зеленої не існує
але це ваша помилка а не моя, тому я хочу щоб мені зарохували за це запитання, я відповіла правильно
--В учня, який складає тест не має виникати питання існує амеба зелена чи не існує ( навіть якщо це одруківка). Зелена- це лише прикметник, який робить "уточнення". Як дизентерійна, звичайна тощо.
Головне в цьому питанні слово АМЕБА, яка вказує на рід організму, а отже, і на його приналежність до одноклітинних.
Вчитель, який складав ці тести саме це і закладав в питання: заплутити учнів, аби звертали увагу на головне ( на родову назву), а не другорядне ( видову).
--питання було в тому ЧИ Є ПРАВИЛЬНИМ ТВЕРДЖЕННЯ ,з точки зору логіки твердженя не правильне ,я так і відповіла ,але воно типо правильне ,хоча воно було неправильне.»
потом она меня игнорила подскажите что делать
Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:
1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;
3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;
4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;
5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;
6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.
Свобода совести — естественное право человека иметь любые убеждения. Свобода совести — более широкое понятие, чем вероисповедание.
В нашей стране когда-то давно, в далеком 97-ом был принят следующий закон:
ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН О СВОБОДЕ СОВЕСТИ И О РЕЛИГИОЗНЫХ ОБЪЕДИНЕНИЯХ
Принят Государственной Думой РФ 19 сентября 1997 года
Одобрен Советом Федерации РФ 24 сентября 1997 года
Федеральное Собрание Российской Федерации,
- подтверждая право каждого на свободу совести и свободу вероисповедания, а также на равенство перед законом независимо от отношения к религии и убеждений,
- основываясь на том, что Российская Федерация является светским государством,
- признавая особую роль православия в истории России, в становлении и развитии ее духовности и культуры,
- уважая христианство, ислам, буддизм, иудаизм и другие религии, составляющие неотъемлемую часть исторического наследия народов России,
- считая важным содействовать достижению взаимного понимания, терпимости и уважения в вопросах свободы совести и свободы вероисповедания.
В чем состоит право на свободу совести? Получив общее представление о том, что такое свобода совести, мы с вами можем посмотреть теперь , что должно включать в себя право на свободу совести.Во-первых, это право включает возможность каждому человеку иметь свое внутреннее отношение к Богу, то есть право верить или не верить в его существование. В то же время это и право человека нейтрально относиться к вопросам веры .Во-вторых, это право предполагает, что человек исповедует наиболее близкую ему религию или живет по принципу “бог внутри нас”.В третьих. Право на свободу совести включает возможность отправлять религиозные культы или совершать обряды (например, посещать богослужения, крестить своих детей, заключать брак, хоронить умерших) в соответствии с канонами своей веры, носить какие-либо религиозные атрибуты или иметь их дома и т. д.Изучая историю средних веков, вы узнали, что этот период в истории человечества связан с большим количеством религиозных войн и с борьбой не только против представителей других религий, но и с теми, кто пытался усомниться в правильности толкования отцами церкви религиозных книг. Отголоски религиозной вражды доносятся и до наших дней. И это не случайно. Дело в том, что есть две сферы отношений, очень чувствительных для человека. Это вопросы веры и национальные проблемы. Именно в этих вопросах часто проявляется нетерпимость, которая ведет к большим бедам.Но всегда ли так было, всегда ли человек был врагом другому человеку только потому, что он поклонялся “не тому богу”? Об истории борьбы за свободу совести можно написать тысячи томов. Мы лишь чуть-чуть коснёмся этой темы, чтобы дать вам представление о том, сколько горя пережило человечество, прежде чем прийти к веротерпимости, прежде чем право на свободу совести будет записано в международных документах и в конституциях многих стран мира.