1. Державне управління завжди являє собою певну організуючу діяльність, у результаті якої виникають конкретні, управлінські за змістом відносини. 2. Необхідною умовою їх виникнення є наявність суб'єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення управлінських функцій. 3. Для виникнення управлінських відносин, крім суб'єкта, у них повинен брати участь також і об'єкт, на діяльність якого спрямовується управлінський вплив суб'єкта. 4. Характер відносин, які виникають між ними, завжди є владним, а в умовах державного управління — державно-владним, причому цими повноваженнями наділена завжди одна сторона — суб'єкт управління, а об'єкт управління є лише виконавцем вказівок і директив, що надходять від суб'єкта. 5. Організуюча діяльність державно-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з вимогами X, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві. 6. Управлінський вплив, який виникає під час цієї організуючої діяльності і налагодження управлінських відносин, може мати різний за своїми параметрами характер: це і державне регулювання, і централізоване керівництво, і оперативне управління. 7. Державне управління, функціонуючи у правовому полі чинного законодавства, у випадку його порушення, тягне за собою юридичну відповідальність.
Всі теми подано нам для написання курсової роботи здалися мені дуже важливими і цікавими для дослідження, тому що знання правових основ необхідно, для того щоб людина був грамотний в своїх правах і обов'язків. я вибрала тему в«правова культура і її значення в житті сучасного суспільствав». мені хотілося розібратися в якій мірі осмислене, свідоме ставлення суспільства та індивідів до права веде до необхідного правового стану суспільства, до появи нових правових норм. думаю, що тема моєї курсової важлива для дослідження, тому що головною ознакою правової держави, обов'язковою умовою його побудови є високий рівень правової культури населення, професійної культури правоохоронних органів та інших посадових осіб. правова культура являє собою різновид загальної культури, що складається з духовних і матеріальних цінностей, відносяться до правової дійсності. при цьому правова культура включає лише те, що є в правових явищах соціально корисного і цінного. вона - не тільки результат, але і спосіб діяльності, і в цьому сенсі духовна правова культура розуміється як спосіб мислення, норми і стандарти поведінки. історія показує, що тільки тоді правотворча і правозастосовна діяльність стає ефективною, коли в цих процесах, поряд з потужними здатними до самоорганізації началами, пріоритетне місце займає і свідоме, організуюче творчість, розумна робота. при вивченні цих свідомих і творчих процесів у правотворчості та правовому застосуванні теорія права формулює тему правової культури.правова культура суспільства, окремих груп, індивідів органічно пов'язана з правом як цілісним соціальним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, з правотворчістю і правовим застосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства. в«жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можнав» [1]. кожен живе в даному суспільстві включений у систему норм, культурних традицій. від вимог суспільства сховатися можна. це не означає, що людина позбавляється якої самостійності, права поступати так, як йому здається потрібним і справедливим. товариство робить вплив на його правосвідомість, сприяє засвоєнню їм правових знань та навичок, формує його правову культуру.зараз особливо актуальним є питання про зміцнення високої культури кожного громадянина. саме висока культура дій і вчинків, почуттів і спонукань повинна бути головним результатом розвитку особистості громадянина нашої суспільствамною було вивчено багато матеріалів по даній темі. і я зіткнулася з тим, що багато авторів а.б.венгерова, г.в.назоренко, с.а.комарова, н.і.матузов, г.в.назаренко не можуть знайти єдиний підхід до трактування як самої категорії в«правової культурив», так і її структурних компонентів, змісту, функцій, в внаслідок того, що поняття правової культури багатоаспектне. налічує понад 250 її визначень.людина з недостатньо розвиненою правовою культурою, як правило, звертає увагу тільки на найбільш кричущі випадки порушення закону, наприклад злочину, а інші численні випадки ігнорування права залишаються їм непоміченими. метою даної роботи є визначення правової культури суспільства і способи її формування. у своїй роботі я хочу розглянути правові концепції такого явища як правова культура, її структурні компоненти та шляхи подолання проблем, що постають на шляху її формування. розібратися яке місце займає правова культура в нашому суспільстві, яке відношення людей в росії до права взагалі. зрозуміти чому залежить правова культура. подолання недоліків у процесі формування правової культури набуває особливого значення в сучасний період розвитку суспільства, коли відбувається переорієнтація цінностей і зміна свідомості громадян. правова культура - частина загальної культури або окремої особи правова культура тісно пов'язана з політичною, моральної, духовної та іншими культури. і перш за все, звичайно, з звичайному, повсякденному, пов'язаної з вихованістю людини, його адаптованістю до порядку, дисципліни, організованості, поваги до законів країни. не підготовленого у правовому відношенні людину навряд чи можна назвати культурним. правова культура - один з найважливіших елементів правової системи суспільства, неодмінна умова нормального функціонування держави.
1. Державне управління завжди являє собою певну організуючу діяльність, у результаті якої виникають конкретні, управлінські за змістом відносини. 2. Необхідною умовою їх виникнення є наявність суб'єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення управлінських функцій. 3. Для виникнення управлінських відносин, крім суб'єкта, у них повинен брати участь також і об'єкт, на діяльність якого спрямовується управлінський вплив суб'єкта. 4. Характер відносин, які виникають між ними, завжди є владним, а в умовах державного управління — державно-владним, причому цими повноваженнями наділена завжди одна сторона — суб'єкт управління, а об'єкт управління є лише виконавцем вказівок і директив, що надходять від суб'єкта. 5. Організуюча діяльність державно-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з вимогами X, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві. 6. Управлінський вплив, який виникає під час цієї організуючої діяльності і налагодження управлінських відносин, може мати різний за своїми параметрами характер: це і державне регулювання, і централізоване керівництво, і оперативне управління. 7. Державне управління, функціонуючи у правовому полі чинного законодавства, у випадку його порушення, тягне за собою юридичну відповідальність.