1. административная право иметь установленные в административно-правовых нормах права и обязанности (право на имя, право на благоприятную окружающую среду, право на медицинскую и т. д.);2. административная дее лица приобретать и осуществлять права, исполнять обязанности, соблюдать ограничения и запреты, установленные нормативными правовыми актами, а также нести ответственность за нарушение административно-правовых правил (право на судебную защиту от действий и решений административных органов, право на поступление на государственную службу, право на пользование услугами адвоката в производстве по делу об административном правонарушении).Объектом административно-правового отношения являются действия (решения) субъектов административного права, их положительное или негативное поведение, выразившееся, например, в принятии должностным лицом соответствующего правового акта управления либо в совершении военнослужащим административного правонарушения.Содержание административно-правовых отношений составляют права, обязанности, запреты, ограничения субъектов административного права, а также процессуально-правовой режим их осуществления, исполнения, соблюдения или правовой защиты. Одним из важнейших элементов содержания административного правоотношения являются публичные обязанности и права, субъекты реализации которых называются участниками публично-правового отношения, призванные осуществлять публичные обязанности правомочия.
Згідно вимог ст. 1222 Цивільного кодексу України ( далі ЦКУ): "1.Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин ..." Тобто, спадкоємцями за законом можуть бути лише фізичні особи, які до того ж є родичами спадкодавця, а спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які як фізичні, так і юридичні особи. Наявність родинних стосунків спадкодавця з такими фізичними особами не обов"язкова.
Згідно вимог ст. 1235 ЦКУ заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тобто, громадянка К. вправі була залишити своє майно у спадщину будь-кому, у тому числі племінниці.
Але при цьому слід мати на увазі, що згідно вимог ст. 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
В цій ситуації до таких спадкоємців, яким належить обов"язкова частка у спадщині, належать: мати спадкодавця (їй 80 років і вона непрацездатна за віком), діти (синові 17 років - він неповнолітній, дочці 5 років - вона малолітня і вони непрацездатні також за віком).
Тепер визначаємось із розміром належної кожному із спадкоємців обов"язкової частки. Якби не бло заповіту, то все майно, в порядку вимог ст. 1261 ЦКУ спадкували би спадкоємці за законом першої черги, всі в рівних частках. Рівність часток спадкоємців у спадщині передбачена вимогами ст. 1267 ЦКУ. Тобто три спадкоємці успадкували б по 1/3 частці кожний.
Але оскільки громадянка К. залишила заповіт, то її мати і діти отримають у якості обов"язкової частки лише половину від того, що могли б мати за законом - половина від 1/3 становить 1/6 частка.
Відповідь: племінниця успадкує за заповітом 1/2 частку майна громадянки К., що в грошовому виразі становить 60 тис., а мати, син і дочка громадянки К. успадкують по 1/6 частці кожен, що становить у грошовому вирізі по 20 тис. грн кожен.
1. административная право иметь установленные в административно-правовых нормах права и обязанности (право на имя, право на благоприятную окружающую среду, право на медицинскую и т. д.);2. административная дее лица приобретать и осуществлять права, исполнять обязанности, соблюдать ограничения и запреты, установленные нормативными правовыми актами, а также нести ответственность за нарушение административно-правовых правил (право на судебную защиту от действий и решений административных органов, право на поступление на государственную службу, право на пользование услугами адвоката в производстве по делу об административном правонарушении).Объектом административно-правового отношения являются действия (решения) субъектов административного права, их положительное или негативное поведение, выразившееся, например, в принятии должностным лицом соответствующего правового акта управления либо в совершении военнослужащим административного правонарушения.Содержание административно-правовых отношений составляют права, обязанности, запреты, ограничения субъектов административного права, а также процессуально-правовой режим их осуществления, исполнения, соблюдения или правовой защиты. Одним из важнейших элементов содержания административного правоотношения являются публичные обязанности и права, субъекты реализации которых называются участниками публично-правового отношения, призванные осуществлять публичные обязанности правомочия.
если не извени меня
Объяснение:
Відповідь:
Згідно вимог ст. 1222 Цивільного кодексу України ( далі ЦКУ): "1.Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин ..." Тобто, спадкоємцями за законом можуть бути лише фізичні особи, які до того ж є родичами спадкодавця, а спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які як фізичні, так і юридичні особи. Наявність родинних стосунків спадкодавця з такими фізичними особами не обов"язкова.
Згідно вимог ст. 1235 ЦКУ заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тобто, громадянка К. вправі була залишити своє майно у спадщину будь-кому, у тому числі племінниці.
Але при цьому слід мати на увазі, що згідно вимог ст. 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)".
В цій ситуації до таких спадкоємців, яким належить обов"язкова частка у спадщині, належать: мати спадкодавця (їй 80 років і вона непрацездатна за віком), діти (синові 17 років - він неповнолітній, дочці 5 років - вона малолітня і вони непрацездатні також за віком).
Тепер визначаємось із розміром належної кожному із спадкоємців обов"язкової частки. Якби не бло заповіту, то все майно, в порядку вимог ст. 1261 ЦКУ спадкували би спадкоємці за законом першої черги, всі в рівних частках. Рівність часток спадкоємців у спадщині передбачена вимогами ст. 1267 ЦКУ. Тобто три спадкоємці успадкували б по 1/3 частці кожний.
Але оскільки громадянка К. залишила заповіт, то її мати і діти отримають у якості обов"язкової частки лише половину від того, що могли б мати за законом - половина від 1/3 становить 1/6 частка.
Відповідь: племінниця успадкує за заповітом 1/2 частку майна громадянки К., що в грошовому виразі становить 60 тис., а мати, син і дочка громадянки К. успадкують по 1/6 частці кожен, що становить у грошовому вирізі по 20 тис. грн кожен.
Перевірка: 1/2 (60 тис) племінниці +1/6 (20 тис)матері+ 1/6 (20 тис) сину + 1/6 (20 тис) дочці = 120 тис.
Пояснення: