Светлана Лютикова, жительница Санкт–Петербурга и студентка третьего курса технологического института, познакомилась с курсантом четвертого курса Высшего военно-морского училища Кириллом Невельским. Светлана и Кирилл полюбили друг друга, Кирилл предложил Свете выйти за него замуж. Она согласилась, но сказала, что в данный момент не может уехать к месту его назначения в г. Находку, поскольку ей нужно закончить институт. Однако после окончания институте Светлана не поехала в мужу, а устроилась на работу в Санкт- Петербурге. Кирилл стал настаивать на том, чтобы Светлана уволилась с работы и уехала с ним в находку. Светлана дорожила местом работы и не хотела уезжать. Кирилл считал, что она обязана следовать за мужем к месту службы. Светлана полагала, что можно жить в разных городах и ездить друг к другу во время отпуска.
1. Правомерно ли заявление Кирилла о том, что Светлана, как его жена, обязана следовать за ним к месту его службы и проживать вместе с ним?
2. Правомерно ли заявление Светланы о том, что они могут жить в разных городах?
3. Как трактуется в Семейном кодексе право супругов на выбор места жительства?
Признаки:
1) наличие публичной власти, выделенной из общества и не совпадающей с населением страны (государство обязательно обладает аппаратом управления, принуждения, правосудия, ибо публичная власть - это чиновники, армия, полиция, суды, а также тюрьмы и другие учреждения);
2) система налогов, податей, займов (выступая основной доходной частью бюджета любого государства, они необходимы для проведения определенной политики и содержания государственного аппарата, людей, не производящих материальных ценностей и занятых только управленческой деятельностью);
3) территориальное деление населения (государство объединяет своей властью и защитой всех людей, населяющих его территорию, независимо от принадлежности к какому-либо роду, племени, учреждению; в процессе становления первых государств территориальное деление населения, начавшееся в процессе общественного разделения труда, превращается в административно-территориальное; на этом фоне возникает новый общественный институт - подданство или гражданство);
4) право (государство не может существовать без права, так как последнее юридически оформляет государственную власть и тем самым делает ее легитимной, определяет юридические рамки и формы осуществления функций государства и т.п.);
5) монополия на правотворчество (издает законы, подзаконные акты, создает юридические прецеденты, санкционирует обычаи, трансформируя их в юридические правила поведения);
6) монополия на легальное применение силы, физического принуждения (возможность лишить граждан высших ценностей, каковыми являются жизнь и свобода, определяет особую действенность государственной власти);
7) устойчивые правовые связи с населением, проживающим на его территории (гражданство, подданство);
8) обладание определенными материальными средствами для проведения своей политики (государственная собственность, бюджет, валюта и т.п.);
9) монополия на официальное представительство всего общества (никакая иная структура не вправе представлять всю страну);
10) суверенитет (присущее государству верховенство на своей территории и независимость в международных отношениях).
11) наличие государственных символов - герба, флага, гимна
Итак, взятые в совокупности указанные признаки государства объясняют его особенное место и ведущую роль в политической системе общества.
Объяснение:Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких достеменно відомо, що вони є батьком або матір’ю дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Першим обов’язком батьків, що перебувають у шлюбі, та матері, яка не перебуває у шлюбі, є зобов’язання забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. У разі відмови батьків, за рішенням органу опіки та піклування забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі.
Наступним обов’язковим кроком є реєстрація народження дитини – протягом місяця батьки повинні звернутись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові та отримання свідоцтва про народження.
Згідно Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно Сімейного кодексу України батьки також зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Батьки на рівних умовах зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та по досягненню повноліття, в разі, якщо діти є непрацездатними чи продовжують навчання – до досягнення ними двадцяти трьох років. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
Якщо батьки дитини проживають окремо, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому брати участь у її вихованні та у спілкуванні з дитиною, якщо це не заважає нормальному розвиткові дитини.
Спори між батьками щодо проживання та виховання дитини та ситуації щодо порушення прав дитини вирішуються органами опіки та піклування чи в судовому порядку. Контакти служб у справах дітей - за посиланням. Інформацію щодо дотримання прав дитини шукайте на сайті Міністерства соціальної політики. В разі порушення прав дитини також можна звернутись на гарячу лінію за коротким номером 772.