(своими словами) Кон­сти­ту­ция Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции со­дер­жит по­ло­же­ния о цен­но­стях труда и со­ци­аль­ной под­держ­ки граж­дан. На ос­но­ве по­ло­же­ний Кон­сти­ту­ции Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции при­ве­ди­те три под­твер­жде­ния этой ха­рак­те­ри­сти­ки.

(Каж­дое под­твер­жде­ние долж­но быть сфор­му­ли­ро­ва­но как рас­про­странённое пред­ло­же­ние с опо­рой на кон­крет­ное по­ло­же­ние Кон­сти­ту­ции Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции. Об­ра­ти­те вни­ма­ние на то, что пра­виль­ное вы­пол­не­ние за­да­ния не тре­бу­ет ука­за­ния в от­ве­те но­ме­ров со­от­вет­ству­ю­щих ста­тей Кон­сти­ту­ции и до­слов­но­го вос­про­из­ве­де­ния их со­дер­жа­ния.)

З якого віку особи підлягають кримінальній відповідальності?

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років.

Які види покарань застосовуються до неповнолітньої особи?

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?

Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;
передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості.

Які особливості при призначенні покарання?

Суд, окрім того, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Також неповнолітній вік особи, сам по собі, є обставиною, що пом’якшує покарання. Вона обов’язково має враховуватись при призначенні покарання незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття.

Чи може бути неповнолітній звільнений від відбування кримінального покарання?

Так, українське законодавство передбачає таку можливість, але за певних умов. По-перше, неповнолітня особа може бути звільнена від покарання з випробуванням. Проте, таке звільнення є можливим якщо особу засудили до арешту чи позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від 1 до 2 років. По-друге, неповнолітнього може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, його може бути звільнено. Проте, має бути визнано, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки він, на момент постановлення вироку, не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує примусові заходи виховного характеру:
застереження;
обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладення на неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років.
Але варто пам’ятати, у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?

Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням і може застосовуватися за:
вчинений повторно злочин невеликої тяжкості ‒ на строк не більше 1 року 6 місяців;
злочин середньої тяжкості ‒ на строк не більше 4 років;
тяжкий злочин ‒ на строк не більше 7 років;
особливо тяжкий злочин ‒ на строк не більше 10 років;
особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, ‒ на строк до 15 років.

За яких умов неповнолітні можуть звільнятися від кримінальної відповідальності?

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності:
у зв’язку з дійовим каяттям;
у зв’язку примирення винного з потерпілим;
у зв’язку з передачею винного на поруки;
у зв’язку із зміною обстановки.
Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі.

Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільне небезпечне діяння. Умисел є двох видів: прямий і непрямий.

Формула прямого умислу - усвідомлював, передбачав, бажав. Усвідомлювання особою суспільної небезпечності вчинюваного діяння значить, що вона усвідомлює:

- суспільну цінність блага, на заподіяння шкоди якому спрямовані її дії;

- тяжкість заподіюваної шкоди;

- фактичні ознаки вчинюваного злочину (предмет, потерпілого, місце, час, співучасників);

- забороненість цього діяння кримінальним законом (не конкретну норму, а взагалі);

- свій обов’язок діяти, відвернути настання суспільно небезпечної шкоди, але не діє.

Формула побічного умислу - усвідомлював, передбачав, допускав. Інтелектуальний момент побічного (евентуального) умислу однаковий з інтелектуальним моментом прямого умислу і характеризується тими самими ознаками (усвідомлення особою суспільної небезпеки своїх дій чи бездіяльності; передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності), які повністю збігаються з аналогічними ознаками психічного стану при прямому умислі.

Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до вчиненого, за якого вона не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи без-діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити. За злочинної недбалості суб’єкт не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її наслідків, тобто інтелектуальний момент вини відсутній.

Об'єктивний критерій недбалості - це обов'язок особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов’язок на особу покладають:

- закон, службовий стан, фах (професія - лікар, вихователь, водій), прийнятий особою на себе обов’язок угодою, дорученням;

- родинні стосунки (батьки зобов’язані оберігати і утримувати дітей), правила суспільного співжиття, утворені особою угоди, за якими вона зобов’язалась відвернути чи не допустити настання певної шкоди: доглянути дітей, берегти майно тощо.

Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов’язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні. Хто не повинен був, той і невинний.