У кожній ситуації визначте, у чому полягало порушення законодавства.
Ситуація 1. Вулицею міста проїжджала машина патрульної поліції. Поліцейські побачили громадянина,
який непритомний лежав на проїзній частині вулиці. На його одязі була кров. Неподалік по тротуару
ішов громадянин Коштяк. Поліцейські запропонували йому відповісти на кілька запитань стосовно
постраждалого пішохода. Коштяк відмовився від надання інформації. У відповідь на це поліцейські
попередили його про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за відмову давати
показання і затримали його на три доби.
Ситуація 2. Адвокат Зарева розповів своєму другові про те, що його (друг) однокласник Петро радився
з ним (адвокатом) з питань розірвання шлюбу.
Ситуація 3. Між громадянами Колобовим та Пасічником було укладено договір позики. За цим
договором Колобов передавав Пасічнику 10 000 гривень, які той мав повернути через рік. Договором
було передбачено виплату відсотків щомісячно. Сторони договору звернулися до нотаріуса з проханням
посвідчити договір. Нотаріус відмовився від вчинення нотаріальної дії, мотивуючи свою відмову тим,
що законом для такого договору передбачено письмову форму.​

1) право на вільний розвиток особистості. Кожна людина має право сама визначати свою долю, ставити перед собою визначені нею самою цілі, обирати засоби для досягнення цих цілей. Але, зрозуміло, при цьому вона не повинна порушувати прав інших людей; 

2) право на життя. Конституція України закріплює право на життя за до заборони свавільного (незаконного) позбавлення життя. Верховна Рада України скасувала кримінальне покарання у вигляді смертної кари. Ніхто не може бути позбавлений життя навіть за рішенням державного органу. Другий важливий компонент закріплення права на життя — право людини на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров’я; 

3) право на повагу людської гідності. Це особисте право теж забезпечується встановленням заборон на протиправні дії, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське таке, що принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослідження на людині; 

Дело в том, что в 1920-е гг. украинский эмигрантский исследователь Р.Лащенко доказывал, что все три редакции Статута являлись памятниками украинского права и культуры и написаны на украинском языке.. Его оппонент—В.Д.Дружчиц со ссылкой на Ст.Пташицкого и др. исследователей Литовской метрики утверждал, что это не так . Подводя итоги дискуссии о языке Статутов, В.И.Пичета в специальной статье, помещенной в № 1 Известий АН СССР за 1941 год и посвященной изучению Статутов в новейшей историко-юридической литературе, писал: “ В этих спорах, были ли Статуты 1529 и 1566 гг. украинского или белорусского происхождения, необходимо отметить наличие национализма и неисторичности… В это время белорусский и украинский литературные языки находились еще в процессе формирования. Язык Статутов был далек от подлинно народной речи. Важно отметить, что язык Статута русский, и таким образом Статут—это отражение влияния феодальной русской культуры, получившей значительное распространение среди феодаольного класса Литвы, еще не оказавшегося в сфере влияния польской культуры” .Категоричность суждений В.И.Пичеты о языке Статутов вполне объяснима, особенно если принять во внимание пятилетие (с 1931 по 1935 гг.) пребывание ученого в Вятке, а затем восстановление его в 1940 г. в звании академика АН Беларуси.Между тем вопрос о языке (и не только Статутов) представляется далеко не простым. На это в свое время указывал Н.Н.Улащик, много лет работавший как с актовыми, так и с повествовательными источниками средневековья. .В письме супругам Гениюш 6 февраля 1970 г. он, в частности. писал:” В этом году должен подготовить к печати том летописей (или хроник), писанных языком, которого никак не могу определить—белорусский или украинский. Для ХУП в. разобраться в этом , да еще не филологу, очень трудно”