У суді слухають справу про розірвання шлюбу 25-річної Олени та 32-річного Миколи,які мають 5-річну доньку Софійку.Позовну заяву подала Олена.Після відпустки по догляду за дитиною Олена разом з подругою Олена поїхала до Італії,де влаштувалася на роботу гувернанткою.Там Олена пропрацювала 3,5 року.Маленька Софійка залишилася з батьком і 60-річно. бабусею,які доглядали та виховували її.Два роки Олена щотижня телефонувала Миколі та надсилала гроші на утримання дитини.Потім дзвінки припинилися,а через півроку й находження грошей також.Микола не розшукував дружину,оскільки Софійка важко хворіла і батько віддавав їй всю свою увагу,час і сили.Повернувшись два місяці тому в Україну,Олена заявила Миколі,що бажає ролучитися з ним,бо виходить заміж за заможнього італійця,який любить її та має намір усиновити Софійку.Микола стверджує,що він нікому не віддасть дитину,оскільки дуже любить доньку.До того ж його заробітку лікаря районної лікарні та пенсії його матері-вчительки вистачить,пби забезпечувати себе й дитину.Олена стверджує,що вона також дуже любить свою доньку й усі роки важко працювала заради неї.На думку Олени,безглуздя лишати дитину батькові,який ледь може утримувати себе,якщо є можливість �ати дитині материнську любов,хороше матеріальне забезпечення й гідне баймутнє
ГК РФ Статья 421. Свобода договора
Позиции высших судов по ст. 421 ГК РФ >>>
1. Граждане и юридические лица свободны в заключении договора.
Понуждение к заключению договора не допускается, за исключением случаев, когда обязанность заключить договор предусмотрена настоящим Кодексом, законом или добровольно принятым обязательством.
2. Стороны могут заключить договор, как предусмотренный, так и не предусмотренный законом или иными правовыми актами. К договору, не предусмотренному законом или иными правовыми актами, при отсутствии признаков, указанных в пункте 3 настоящей статьи, правила об отдельных видах договоров, предусмотренных законом или иными правовыми актами, не применяются, что не исключает возможности применения правил об аналогии закона (пункт 1 статьи 6) к отдельным отношениям сторон по договору.
(в ред. Федерального закона от 08.03.2015 N 42-ФЗ)
(см. текст в предыдущей редакции)
3. Стороны могут заключить договор, в котором содержатся элементы различных договоров, предусмотренных законом или иными правовыми актами (смешанный договор). К отношениям сторон по смешанному договору применяются в соответствующих частях правила о договорах, элементы которых содержатся в смешанном договоре, если иное не вытекает из соглашения сторон или существа смешанного договора.
4. Условия договора определяются по усмотрению сторон, кроме случаев, когда содержание соответствующего условия предписано законом или иными правовыми актами (статья 422).
В случаях, когда условие договора предусмотрено нормой, которая применяется постольку, поскольку соглашением сторон не установлено иное (диспозитивная норма), стороны могут своим соглашением исключить ее применение либо установить условие, отличное от предусмотренного в ней. При отсутствии такого соглашения условие договора определяется диспозитивной нормой.
5. Если условие договора не определено сторонами или диспозитивной нормой, соответствующие условия определяются обычаями, применимыми к отношениям сторон.
(в ред. Федерального закона от 08.03.2015 N 42-ФЗ)
(см. текст в предыдущей редакции)
Відмова правомірна у прийнятті скарги.
До повноважень Конституційного Суду України належать визначені ст.7 Закону України "Про Конституційний Суд України":
- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- офіційне тлумачення Конституції України;
- надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
- надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;
- вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з частиною другою статті 137 Конституції України;
- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
Як визначено ч. ст.8 вказаного Закону, Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).; з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.
При цьому, ч.3 цієї норми встановлено, що суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.
Отже, у прийнятті скарги КС відмовить на підставі п.2 ч.1 ст.62 Закону Украіни " Про Конституційний Суд Украіни".