В 2000 р. Семенець отримала в садовому товаристві “Хуторок” земельну ділянку площею 0,12 га і звернулася до свого брата з проханням про до в освоєнні цієї ділянки. Вони уклали між собою договір про спільну діяльність експлуатації ділянки та будівництва садового будинку, за яким всі витрати на будівництво: рекультивацію землі, придбання посадкового матеріалу, виплаті членський та цільових внесків – ділили порівну. На протязі кількох років домовленість виконувалась, і між братом та сестрою не виникало спорів. Проте в 2004 р. вони посварились, і брат заборонив сестрі користуватися ділянкою. Брат в обґрунтування своєї правоти доводив, що після того, як сестра отримала ділянку, вона її передала брату, і той сам як інвалід-пенсіонер в сезон постійно проживав там, освоював земельну ділянку – висадив сад, збудував садовий будинок, на земельній ділянці та освоєних ним “нахаловках” (не використовуваних ділянках землі) вирощував овочі, якими забезпечував і свої потреби, і потреби сім’ї сестри. Семенець звернулась з позовом в суд про заборону користування братом земельною ділянкою, а брат із зустрічним позовом про стягнення з неї 90 відсотків вартості будинку, та інших будівель й насаджень, оскільки він сам здебільше фінансував його будівництво та звів його своєю власною працею. Вирішіть ситуацію, що виникла. Яке рішення повинен винести суд?

Средние века — это эпоха, когда в рамках складывающихся национальных государств постепенно формируются основы будущих национальных правовых систем. Этот длительный процесс завершается в большинстве стран уже в следующую историческую эпоху — в Новое время. Но именно в средние века определяются контуры и будущих крупных мировых правовых систем. Исходный "строительный материал" средневековое право черпало в правовых обычаях, которые долгое время оставались важнейшим источником права. За несколько веков в странах Западной Европы происходит сравнительно плавный и безболезненный переход от варварских (племенных) правовых обычаев к правовым обычаям феодальным, имеющим уже не персональный, а территориальный принцип действия. К варварским правдам относятся: Вестготская правда, Бургундская правда, Салическая правда, Рипуарская правда, Алеманнская правда, Баварская правда, Саксонская правда, Фризская правда, Тюрингская правда, Правда франков-хамавов, Лангобардские законы, Англо-саксонские правды.

Кримінальна відповідальність — це обов'язок осо­би дати звіт про свої дії уповноваженим на те дер­жавним органам (зізнання попереднього розслідуван­ня прокуратури, суду), а також перетерпіти певні об­меження, страждання, відчути примусову дію кримі­нального закону. Частиною кримінальної відповідаль­ності є застосування покарання щодо винного.

Кримінальна відповідальність, як і кожний вид юридичної відповідальності, ґрунтується на консти­туційному принципі законності. Це означає, що кри­мінальній відповідальності і покаранню підлягає ли­ше особа, винна у вчиненні злочину.

— Що таке злочин?

(Діти висловлюють свої думки).

Злочин — це суспільно небезпечне діяння, вияв­лене або в дії, або у бездіяльності. Злочин полягає в активних   діях   (крадіжка   чужих   речей,   вчинення тілесних ушкоджень іншим людям).

—   Як же бути, коли вчинено злочин?

(Діти висловлюють свої думки).

Повідомлення про злочин є важливою умовою бо­ротьби зі злочинністю і засобом запобігання їй, свідчить про громадську зрілість людини. Воно не має нічого спільного з таким негативним явищем, як наклеп. Ябіда ніколи не виступить відкрито проти недоліків, а таємно обговорюватиме їх за спиною своїх товаришів.

Якщо людина напевно знає про підготовлений або вчинений злочин, повідомити про який зобов'язує за­кон, але все-таки не виконує цього обов'язку, вона підлягає кримінальній відповідальності.

Деякі інші види пасивної поведінки є злочинною бездіяльністю (неподання водієм до людині, яка постраждала під час автомобільної аварії, непо­дання капітаном судна до людям, які гинуть у воді).

— Що ж чинять з особою, яка вчинила злочин?

(Діти висловлюють свої думки).

— Особа, яка вчинила злочин, підлягає криміналь­ній відповідальності і покаранню. Кримінальне пока­рання застосовується тільки за вироком суду й відповідно до закону.

— З якого віку може нести особа кримінальну відповідальність?

— Вік, з досягненням якого настає кримінальна відповідальність за злочин, — 16 років.

Однак за вбивство, зумисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, зґвалту­вання, розбійний напад, крадіжку, злісне хуліганство, зумисне знищення або пошкодження державного майна чи майна громадян, що призвело до тяжких наслідків, а також за умисне вчинення дій, які можуть виклика­ти аварію, відповідальність настає з 14 років.

— Як бути, якщо підлітку ще немає 14 років, а він учинив суспільно-небезпечне, заборонене законом діяння, наприклад — украв?

(Діти висловлюють свої думки).

Щодо такого підлітка застосовуються примусові заходи виховного характеру або заходи громадського впливу.

На жаль, 14 – 16-річні підлітки не завжди знають, що вони вже можуть бути притягнені до кримінальноївідповідальності.

Підстави і принципи кримінальної відповідальності визначаються кримінальним правом. Кримінальне право є системою юридичних норм, встановленою Верховною Радою України, які визначають не лише принципи і підстави кримінальної відповідальності, а й те, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, котрі вчинять злочин. І серед дорослих, і серед дітей широко розповсюджена хибна думка, що закон за скоєний підлітком злочин ніяких серйозних заходів не передбачає, що неповнолітні користуються в цій сфері особливими привілеями і пільгами. Позиція кримінальної відповідальності інша.

Неповнолітні несуть кримінальну відповідальність на тих же правах, що й дорослі злочинці.

Гуманізм зовсім не означає потурання. Кримінальний кодекс України не надає пільги неповнолітнім. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачені цим кодексом також.

Високий рівень дитячої злочинності у Японії. Поряд зі швидким кількісним зростанням звертає на себе особливу увагу й інша особливість дитячої злочин­ності. З кожним роком вона стає більш організова­ною і груповою, зростає число неповнолітніх реци­дивістів, виникають більш нові її небезпечні форми.

У найбільшому місті Токіо зареєстровано 569 юнацьких банд, які налічують у своєму складі близь­ко З0 тисяч підлітків.