1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру -- норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами
в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосову переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
В качестве первого письменного договора, связанного каким-либо образом с Россией, можно считать русско-византийский договор 907 года. Но если говорить о договорах более низкого уровня, то впервые они были закреплены в Русской Правде. В ней выделялось 4 гражданско-правовых договора: купля-продажа, заём, хранение (поклажи), личный наём. В силу объективных причин эти соглашения не были довольно развитыми: не выделялись основания расторжения, условия для заключения, не было юридических дефиниций самих понятий и так далее. Сами договоры заключались в устной форме[3].
Следующим этапом развития договоров можно назвать период раздроблённости, где немалую роль сыграла Псковская судная грамота. Так, в ней нашли отражение уже известные из Русской Правды договоры, но появились и новые, среди которых были мена, дарение и имущественный наём (аренда). Сами соглашения могли уже заключаться как в устной, так и в письменной форме. Существовало 2 вида письменных договора:
Доска (для договоров до 1 рубля). Текст договора с подписями сторон Запись (для договоров суммой свыше рубля). Требовалась регистрация, после которой запись сдавалась в Троицкий собор.
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру -- норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами
в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосову переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
Следующим этапом развития договоров можно назвать период раздроблённости, где немалую роль сыграла Псковская судная грамота. Так, в ней нашли отражение уже известные из Русской Правды договоры, но появились и новые, среди которых были мена, дарение и имущественный наём (аренда). Сами соглашения могли уже заключаться как в устной, так и в письменной форме. Существовало 2 вида письменных договора:
Доска (для договоров до 1 рубля). Текст договора с подписями сторон
Запись (для договоров суммой свыше рубля). Требовалась регистрация, после которой запись сдавалась в Троицкий собор.