Відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України", особа є громадянином України, якщо (будь-який з пунктів)*:
батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
* - Перелічені умови дійсні з 1 березня 2001 року (набрання чинності Законом України "Про громадянство України". У випадку виникнення проблем, пов'язаних із громадянством особи, що народилася до цієї дати, необхідно звернутися до найближчого територіального органу ДМС України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України", іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є (одночасне виконання)*:
визнання і дотримання Конституції України та законів України;
подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років (окрім осіб, які перебувають у шлюбі з громадяниноми України понад 2 роки; осіб, які перебували у шлюбі з громадянином України понад 2 роки, який припинився внаслідок його смерті; осіб, яких визнано біженцями; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
отримання дозволу на імміграцію (окрім осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
володіння державною мовою відповідно до рівня, встановленого законодавством України — підтверджується сертифікатом про рівень володіння державною мовою, який видається Національною комісією зі стандартів державної мови за результатами іспиту (окрім осіб, які мають визначні заслуги перед Україною або осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України та осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
наявність законних джерел існування (окрім осіб, яких визнано біженцями; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Технология изготовления бумагоподобных материалов, таких как папирус, береста, пергамент и других, были известны человечеству задолго до появления первого описания производства «классической бумаги».
До Цай Луня в Китае делали бумагоподобный материал из бамбука, из пеньки, а ещё раньше — из шёлка, который изготавливали из бракованных коконов шелкопряда. Древними индусами обнаружен естественный процесс образования листа бумагоподобного материала в луже воды после дождя из отходов жизнедеятельности крупных травоядных животных, например, слонов. Фабрики, выпускающие такую бумагу, существуют в Индии и Таиланде до сих пор[2].
Однако бамбук был тяжёл, а шёлк — дорог. Бумага из таких волокон легко намокала и была непрочной. Цай Луня назначили министром-советником и поручили придумать более дешёвый и технологичный изготовления. Поиски привели его к осам. Тонкий, но прочный материал, из которого были сделаны гнёзда ос, больше всего подходил для того, что он искал. Материалом для строительства служили омертвелая древесина и растительные волокна, которые они собирают отовсюду — например, с брёвен, заборов и деревянных стройматериалов. Это насыщенное целлюлозой сырьё насекомые тщательно пережёвывают и смачивают клейкой, богатой белками слюной. Слюна ос, помимо смачивания, придаёт волокну водоотталкивающие свойства (белковая проклейка коллагеном (также, возможно, воском (пыльца)), или крахмалом (переваренная листва), или их смесью в слюне осы). Затем размягчённая волокнистая масса, высыхая, превращается в светлую, твёрдую и достаточно прочную бумагу. Цай Лунь растолок волокна и, проведя сотни опытов, пришёл к выводу, что нечто подобное можно сделать из коры тутового дерева, конопляного лыка, изорванных рыболовных сетей и ветхих тканей, волокна шелковицы, древесной золы. Всё это он смешал с водой и выложил получившуюся массу на форму (деревянная рама и сито из бамбука). После сушки на солнце он разгладил эту массу с камней. В результате получились прочные листы бумаги.
«Классическая» бумага, с проклейкой в массе, создана Цай Лунем в 105 году н. э.
После изобретения Цай Луня процесс производства бумаги стал быстро совершенствоваться. Для повышения прочности стали добавлять крахмал, клей, естественные красители и т. д.
В начале VII века изготовления бумаги становится известным в Корее и Японии. А ещё через 150 лет через военнопленных попадает к арабам.
В VI—VIII веках производство бумаги осуществлялось в Средней Азии, Корее, Японии и других странах Азии. В XI—XII веках бумага появилась в Европе, где вскоре заменила животный пергамент. С XV—XVI веков, в связи с введением книгопечатания, производство бумаги быстро растёт. Бумага изготовлялась весьма примитивно — ручным размолом массы деревянными молотками в ступе и вычёрпыванием формами с сетчатым дном.
Большое значение для развития производства бумаги имело изобретение во второй половине XVII века размалывающего аппарата — ролла. В конце XVIII века роллы уже позволяли изготавливать большое количество бумажной массы, но ручной отлив (вычерпывание) бумаги задерживал рост производства. В 1799 Н. Л. Робер (Франция) изобрёл бумагоделательную машину, механизировав отлив бумаги путём применения бесконечно движущейся сетки. В Англии братья Г. и С. Фурдринье, купив патент Робера, продолжали работать над механизацией отлива и в 1806 г. запатентовали бумагоделательную машину. К середине XIX века бумагоделательная машина превратилась в сложный агрегат, работающий непрерывно и в значительной мере автоматически. В XX веке производство бумаги становится крупной высокомеханизированной отраслью промышленности с непрерывно-поточной технологической схемой, мощными теплоэлектрическими станциями и сложными химическими цехами по производству волокнистых полуфабрикатов.
Відповідь:
Відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України", особа є громадянином України, якщо (будь-який з пунктів)*:
батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
* - Перелічені умови дійсні з 1 березня 2001 року (набрання чинності Законом України "Про громадянство України". У випадку виникнення проблем, пов'язаних із громадянством особи, що народилася до цієї дати, необхідно звернутися до найближчого територіального органу ДМС України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України", іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є (одночасне виконання)*:
визнання і дотримання Конституції України та законів України;
подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років (окрім осіб, які перебувають у шлюбі з громадяниноми України понад 2 роки; осіб, які перебували у шлюбі з громадянином України понад 2 роки, який припинився внаслідок його смерті; осіб, яких визнано біженцями; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
отримання дозволу на імміграцію (окрім осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
володіння державною мовою відповідно до рівня, встановленого законодавством України — підтверджується сертифікатом про рівень володіння державною мовою, який видається Національною комісією зі стандартів державної мови за результатами іспиту (окрім осіб, які мають визначні заслуги перед Україною або осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України та осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства");
наявність законних джерел існування (окрім осіб, яких визнано біженцями; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Технология изготовления бумагоподобных материалов, таких как папирус, береста, пергамент и других, были известны человечеству задолго до появления первого описания производства «классической бумаги».
До Цай Луня в Китае делали бумагоподобный материал из бамбука, из пеньки, а ещё раньше — из шёлка, который изготавливали из бракованных коконов шелкопряда. Древними индусами обнаружен естественный процесс образования листа бумагоподобного материала в луже воды после дождя из отходов жизнедеятельности крупных травоядных животных, например, слонов. Фабрики, выпускающие такую бумагу, существуют в Индии и Таиланде до сих пор[2].
Однако бамбук был тяжёл, а шёлк — дорог. Бумага из таких волокон легко намокала и была непрочной. Цай Луня назначили министром-советником и поручили придумать более дешёвый и технологичный изготовления. Поиски привели его к осам. Тонкий, но прочный материал, из которого были сделаны гнёзда ос, больше всего подходил для того, что он искал. Материалом для строительства служили омертвелая древесина и растительные волокна, которые они собирают отовсюду — например, с брёвен, заборов и деревянных стройматериалов. Это насыщенное целлюлозой сырьё насекомые тщательно пережёвывают и смачивают клейкой, богатой белками слюной. Слюна ос, помимо смачивания, придаёт волокну водоотталкивающие свойства (белковая проклейка коллагеном (также, возможно, воском (пыльца)), или крахмалом (переваренная листва), или их смесью в слюне осы). Затем размягчённая волокнистая масса, высыхая, превращается в светлую, твёрдую и достаточно прочную бумагу. Цай Лунь растолок волокна и, проведя сотни опытов, пришёл к выводу, что нечто подобное можно сделать из коры тутового дерева, конопляного лыка, изорванных рыболовных сетей и ветхих тканей, волокна шелковицы, древесной золы. Всё это он смешал с водой и выложил получившуюся массу на форму (деревянная рама и сито из бамбука). После сушки на солнце он разгладил эту массу с камней. В результате получились прочные листы бумаги.
«Классическая» бумага, с проклейкой в массе, создана Цай Лунем в 105 году н. э.
После изобретения Цай Луня процесс производства бумаги стал быстро совершенствоваться. Для повышения прочности стали добавлять крахмал, клей, естественные красители и т. д.
В начале VII века изготовления бумаги становится известным в Корее и Японии. А ещё через 150 лет через военнопленных попадает к арабам.
В VI—VIII веках производство бумаги осуществлялось в Средней Азии, Корее, Японии и других странах Азии. В XI—XII веках бумага появилась в Европе, где вскоре заменила животный пергамент. С XV—XVI веков, в связи с введением книгопечатания, производство бумаги быстро растёт. Бумага изготовлялась весьма примитивно — ручным размолом массы деревянными молотками в ступе и вычёрпыванием формами с сетчатым дном.
Большое значение для развития производства бумаги имело изобретение во второй половине XVII века размалывающего аппарата — ролла. В конце XVIII века роллы уже позволяли изготавливать большое количество бумажной массы, но ручной отлив (вычерпывание) бумаги задерживал рост производства. В 1799 Н. Л. Робер (Франция) изобрёл бумагоделательную машину, механизировав отлив бумаги путём применения бесконечно движущейся сетки. В Англии братья Г. и С. Фурдринье, купив патент Робера, продолжали работать над механизацией отлива и в 1806 г. запатентовали бумагоделательную машину. К середине XIX века бумагоделательная машина превратилась в сложный агрегат, работающий непрерывно и в значительной мере автоматически. В XX веке производство бумаги становится крупной высокомеханизированной отраслью промышленности с непрерывно-поточной технологической схемой, мощными теплоэлектрическими станциями и сложными химическими цехами по производству волокнистых полуфабрикатов.