Задача 5. Коммерческий банк «Электра» выдал АО «Росэлектро» кредит сроком на шесть месяцев.
АО «Росэлектро» обратилось в страховую компанию ПАО «Левко» с предложением продать страховой полис на предъявителя с приложением Правил страхования риска непогашения кредита, утвержденных ПАО «Левко».
Получив согласие, АО «Росэлектро» перечислило страховщику 380 тыс. руб.
Приобретенный таким образом страховой полис АО «Росэлектро» передало банку «Электра» в качестве обеспечения на случай невозврата кредита и процентов по нему.
По условиям полиса страховая компания была обязана выплатить страховое возмещение в случае невозврата кредита по причине наступления любых событий с момента уплаты страхового взноса и до 31 декабря текущего года.
В назначенный срок кредит возвращен не был.
Полагая, что он является выгодоприобретателем по договору страхования риска непогашения кредита, банк сообщил страховщику о наступлении страхового случая и потребовал предоставить страховую выплату.
Страховщик заявил, что считает договор страхования незаключенным, поскольку письменного заявления о желании заключить договор от банка не поступало. Кроме того, в подобных случаях необходимо заключение договора страхования ответственности заемщика за непогашение кредита. Между тем, в лицензии, выданной страховщику, предусмотрена возможность только заключения договоров страхования риска непогашения кредита.
Оцените заключение и исполнение указанных договоров с точки зрения закона.
Задача 4. В сентябре 2019 г. Иванов предъявил Петрову иск об уплате им долга в сумме 5 тыс. руб. с процентами за пользование чужими денежными средствами. В обоснование своего требования Иванов представил долговой документ Петрова, выданный им в январе 2017 г. сроком на полгода, на котором имелась следующая надпись: «Платеж по данному долгу отсрочен мною до 1 декабря 2018 г. Иванов».
Петров возразил, что долг им был сполна уплачен еще в декабре 2017 г., что никакой отсрочки у Иванова он не а Иванов в удостоверение получения денег даже выдал Петрову расписку, где указывал, что сумму в погашение долга полностью получил, и отмечал, что возвратить долговой документ Петрова не может ввиду его потери. К сожалению, Петров признал, что не может предъявить данную расписку, поскольку, полагая, что в ней не имеется никакой необходимости, он ее уничтожил.
Какое решение вынесет суд?
Відповідь:
Я не зовсім зрозуміла із Вашого завдання що хто саме пропонував, але думаю, що всі питання можна вирішити, посилаючись на ст. 35 Сімейного кодексу України
Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися
3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.
Тобто, кожен із подружжя може залишитися на дошлюбному прізвищу, можна взяти прізвище або нареченого або нареченої як спільне прізвище для подружжя (самий поширений варіант). Один з подружжя може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя, а можуть подвійне прізвище вибрати як спільне обоє з подружжя.
Пояснення:
Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.