Інструкція: дано 6 емоцій, підбери для них колір та познач певний прямокутник. У вільних рядочках впиши назви емоцій: радість, образа, гнів, страх, любов, тривога. Дай цим емоціям забарвлення. Обери колір та біля ємоції у відповідному прямокутнику познач його. Далі виористовуючи лише цих 6 кольорів розмалюй сердечко. Обов'язково на малюнку мають бути усі обрані кольори. Якщо вдома немає принтеру - не біда. Малюй від руки за наданим зразком. Фото свого сердечка необхідно прикріпити у завдання й натиснути кнопочку "сдать".
Н. В. Гоголь. "ПОРТРЕТ"
Художник Чартков, сам не зная для чего, на последний двугривенный покупает в лавке портрет старика в восточных одеждах:
«…Он лег в постель покойнее, стал думать о бедности и жалкой судьбе художника, о тернистом пути, предстоящем ему на этом свете; а между тем глаза его невольно глядели сквозь щелку ширм на закутанный простынею портрет. Сиянье месяца усиливало белизну простыни, и ему казалось, что страшные глаза стали даже просвечивать сквозь холстину. Со страхом вперил он пристальнее глаза, как бы желая увериться, что это вздор. Но наконец уже в самом деле… он видит, видит ясно: простыни уже нет… портрет открыт весь и глядит мимо всего, что ни есть вокруг, прямо в него, глядит просто к нему вовнутрь… У него захолонуло сердце. И видит: старик пошевелился и вдруг уперся в рамку обеими руками. Наконец приподнялся на руках и, высунув обе ноги, выпрыгнул из рам… Сквозь щелку ширм видны были уже одни только пустые рамы. По комнате раздался стук шагов, который наконец становился ближе и ближе к ширмам. Сердце стало сильнее колотиться у бедного художника. С занявшимся от страха дыханьем он ожидал, что вот-вот глянет к нему за ширмы старик. И вот он глянул, точно, за ширмы, с тем же бронзовым лицом и поводя большими глазами. Чартков силился вскрикнуть — и почувствовал, что у него нет голоса, силился пошевельнуться, сделать какое-нибудь движенье — не движутся члены. С раскрытым ртом и замершим дыханьем смотрел он на этот страшный фантом высокого роста, в какой-то широкой азиатской рясе, и ждал, что станет он делать».
Нещодавно вчені провели низку досліджень у країнах, що розвиваються.
І за їхніми результатами виявили, що, наприклад, в африканських державах люди, одержавши грантові кошти, витрачали їх у переважній більшості не на алкоголь чи наркотики, а на одяг і навчання для їхніх дітей.
Так само було встановлено, що бідними вони є зовсім не тому, що ледачі або дурні. А через спадкову бідність: батьки не могли сплатити за освіту, довелося рано йти працювати на низькооплачувану роботу. І через відсутність соціальних ліфтів. Тож пуританська казочка про вудку й рибку є неактуальною та неетичною.
Закон бутерброда
Але якщо розглянути цю проблему не в планетарному масштабі, а, скажімо, в рамках якогось окремого колективу чи кола товаришів, помічаємо, що там завжди є люди, котрим фатально не щастить.
У них перманентно прориває труби, ламаються підбори, їх кидають кохані, "розводять" на гроші сумнівні друзі, не розуміють родичі, не цінує начальство. І є ті, кого найчастіше просять про до . І не тому, що вони найбагатші чи в них вдосталь вільного часу. Бо знають, що ті - не відмовлять.
Причини такої безвідмовності різні. Одна літня жінка, котра весь час провідувала в лікарнях хворих подруг, купувала їм ліки, продукти, хоч сама була обмеженою в коштах, зізнавалася, що так відчувала себе потрібною. Адже її єдиний син з родиною живе далеко, вони бачаться раз на рік. А вона хоче комусь допомагати.
До
АВТОР ФОТО,TOM PARSONS / UNSPLASH
Що цікаво, коли інші люди намагалися віддячити їй, вона навідріз відмовлялася. А за якісь послуги пропонувала гроші.
Допомагаючи, жінка робила це не лише із чистої емпатії та бажання поділитися. Крім цього, вона почувалася більш сильною і значущою, ніж її подруги. Співчуваючи їм, відчувала зверхність і навіть трохи їх зневажала. Тому сама так рішуче і навіть гнівно відмовлялася від до , не бажаючи опинитися на їхньому місці.
Хтось кидається на до , бо заробляє собі так любов і прихильність. А хтось - тому що йому ця роль, з огляду на м’який характер, була нав’язана, а тепер вже незручно відмовлятися