1.«Продолжи предложение» Добрый человек – это …. Добрый поступок, который я совершил … Добро, которое сделали для меня… 2. образуйте причастия от глаголов: идут, дышат, смотрятся, строить, принести.

1. Я одел плащ, чтобы не вымокнуть под дождём.

Дедушка любит макать хлеб в молоко.

Папа взял на рыбалку непромокаемый плащ.

Мои туфли промокают, поэтому я одела резиновые сапоги.

2. Бабушка выровняла грядки и посадила рассаду.

Я должна была равномерно распределить мелкие семена в борозде земли.

Я решил уровнять шансы и установить одинаковые препятствия.

После высадки молодых деревьев мы заровняли землю.

3. Первый скачок напряжения был ночью.

Мама вскочила и бросилась к плите.

Они быстро сказали что-то своим друзьям и ушли.

От неожиданного хлопка девочка отскочила в сторону.

Канів. Одне з наймальовничіших і найдавніших міст у лоні незалежної Української держави. Ідеться про святу землю, де започаткувалося звитяжне українське козацтво і яка береже вічний сон безсмертного Кобзаря. Це прадавнє поселення сла­виться прекрасними людьми, унікальними майстрами й свя­тими горами.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ла­нами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набува­ють особливої привабливості. Саме про них слова поета Павла Тичини, добуті з глибини великого серця: «І ви, канівські рідні висоти, із живим, вічно трепетним серцем Тараса, для нас вищі від усіх на світі гір».

Та й цим не вичерпується винятковість Канівських гір. Вони мають незвичайну будову: їхні породи зім’яті в складки химерних форм, роздроблені й покривлені. За своєю непо­вторною структурою канівські висоти унікальні. Археологи й палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по від­критій книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш ма­льовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.