[1]Удуші й серці кожного є щось найсвятіше, найглибше, найближче. [2]Для мене завжди була і залишається материнська любов [3]З віддаленням вічної розлуки все більше приходить розуміння своєї неправоти у ставленні до найріднішої людини, вини перед нею. [4]Її ж образ завжди зі мною, підтримує у важку мить, зігріває. [5]Вона ж бо прожила таке важке, безрадісне життя
Фф... Наконец-то закончила писать)