Слово «козак» означає «вільний воїн» . Козаки були об’єднанням воїнів-селян. Вони жили в південних степах Росії і України біля великих річок - Дону і Дніпра. Дніпровські козаки були дуже знамениті. їх головними ворогами були тата ри. Воїни вибирали отамана найкращого і наймужнішого бійця, і слідували за ним. А він був повинен вести їх до перемоги. Козаки були волелюбними, сміли вими і відмінними наїзниками. Багатьом їздовим трюкам вони вчилися у своїх ворогів.
Оскільки російськи царі все більше і більше підсилювали свою владу над країною, перед ними була серйозна проблема - як контролювати гордих і нєзалежних козаків? Але в 1654 році вони прийшли до мирної угоди. Козакам було дозволено зберегти села і свою свободу, але вони повинні були воювати за наказом царя. Зараз відроджено багато традицій козацтва, і навіть є сформовані козачі полки, але вони вже не вільні воїни минулих часів.
М. Ю Лермонтов " Листок ". ЛИСТОКДубовый листок оторвался от ветки родимой И в степь укатился, жестокою бурей гонимый; Засох и увял он от холода, зноя и горя И вот, наконец, докатился до Черного моря, У Черного моря чинара стоит молодая; С ней шепчется ветер, зеленые ветви лаская; На ветвях зеленых качаются райские птицы; Поют они песни про славу морской царь-девицы, И странник прижался у корня чинары высокой; Приюта на время он молит с тоскою глубокой, И так говорит он: «Я бедный листочек дубовый, До срока созрел я и вырос в отчизне суровой. Один и без цели по свету ношуся давно я, Засох я без тени, увял я без сна и покоя. Прими же пришельца меж листьев своих изумрудных, Немало я знаю рассказов мудреных и чудных». «На что мне тебя? — отвечает младая чинара, — Ты пылен и желт, — и сынам моим свежим не пара. Ты много видал — да к чему мне твои небылицы? Мой слух утомили давно уж и райские птицы. Иди себе дальше; о странник! тебя я не знаю! Я солнцем любима, цвету для него и блистаю; По небу я ветви раскинула здесь на просторе, И корни мои умывает холодное море». Эпитеты : ветки родимой, жестокой бурей гонимый, молодая чинара, райские птицы, младая чинара, холодное море. Метафоры : сынам свежим, меж листьев своих изумрудных. Олицетворение :( листок) укатился в степь ,( листок) увял от горя ,шепчется ветер, лаская ветви; ( листок ) увял без сна и покоя .
Слово «козак» означає «вільний воїн» . Козаки були об’єднанням воїнів-селян. Вони жили в південних степах Росії і України біля великих річок - Дону і Дніпра. Дніпровські козаки були дуже знамениті. їх головними ворогами були тата ри. Воїни вибирали отамана найкращого і наймужнішого бійця, і слідували за ним. А він був повинен вести їх до перемоги. Козаки були волелюбними, сміли вими і відмінними наїзниками. Багатьом їздовим трюкам вони вчилися у своїх ворогів.
Оскільки російськи царі все більше і більше підсилювали свою владу над країною, перед ними була серйозна проблема - як контролювати гордих і нєзалежних козаків? Але в 1654 році вони прийшли до мирної угоди. Козакам було дозволено зберегти села і свою свободу, але вони повинні були воювати за наказом царя. Зараз відроджено багато традицій козацтва, і навіть є сформовані козачі полки, але вони вже не вільні воїни минулих часів.
ЛИСТОКДубовый листок оторвался от ветки родимой
И в степь укатился, жестокою бурей гонимый;
Засох и увял он от холода, зноя и горя
И вот, наконец, докатился до Черного моря,
У Черного моря чинара стоит молодая;
С ней шепчется ветер, зеленые ветви лаская;
На ветвях зеленых качаются райские птицы;
Поют они песни про славу морской царь-девицы,
И странник прижался у корня чинары высокой;
Приюта на время он молит с тоскою глубокой,
И так говорит он: «Я бедный листочек дубовый,
До срока созрел я и вырос в отчизне суровой.
Один и без цели по свету ношуся давно я,
Засох я без тени, увял я без сна и покоя.
Прими же пришельца меж листьев своих изумрудных,
Немало я знаю рассказов мудреных и чудных».
«На что мне тебя? — отвечает младая чинара, —
Ты пылен и желт, — и сынам моим свежим не пара.
Ты много видал — да к чему мне твои небылицы?
Мой слух утомили давно уж и райские птицы.
Иди себе дальше; о странник! тебя я не знаю!
Я солнцем любима, цвету для него и блистаю;
По небу я ветви раскинула здесь на просторе,
И корни мои умывает холодное море».
Эпитеты : ветки родимой, жестокой бурей гонимый, молодая чинара, райские птицы, младая чинара, холодное море.
Метафоры : сынам свежим, меж листьев своих изумрудных.
Олицетворение :( листок) укатился в степь ,( листок) увял от горя ,шепчется ветер, лаская ветви; ( листок ) увял без сна и покоя .