закрепить и расширить знания уч-ся о фразеологизмах, показать многообразие, разнородность фразеологизмов развитию более глубокому осмыслению корней фразеологизмов и необходимости употребления их в речи; активизировать познавательную деятельность учащихся воспитанию любви к родному языку, к его «жемчужинам» – устойчивым оборотам речи.
Народився 2 лютого 1906 року у селі Мустафіно Оренбурзької губерні. Був шостою дитиною в татарській родині.
Перший твір надрукований 1919 року у військовій газеті «Кызыл йолдыз» («Червона зірка»). 1925 у Казані вийшла його перша збірка поем «Барабыз» («Ми йдемо»). Також написав 4 лібрето для опер «Алтын чэч» (1941) та «Ільдар» (1941).
Джаліль бував в Україні.
Член ВКП(б) з 1929 року. 1941 року закликаний у сталінську армію. Воював на Ленінградському та Волховському фронтах армії СРСР, був кореспондентом воєнно-фронтової газети «Отвага», яка пропагувала комунізм, войовничий атеїзм та ненависть за національною ознакою.
У червні 1942 року важко поранений потрапив у німецький полон. Після видужання добровільно вступив у антисталінський легіон «Ідель-Урал», утворений з полонених татар, башкортів і представників інших країн Надволжя — Мордовії, Удмуртії, Марій Ел, Чувашії. Довгий час приховував своє справжнє ім'я — аби не наразитися на розстріл як колишній член ВКП(б). Працював у відділі пропаганди Легіону, де обстоював ідею державної незалежності Татарстану у післявоєнний час. Разом з Абдуллою Алішем брав активну участь у поширенні антифашистських листівок.
В одній із берлінських в'язниць у 1942—1944 роках написав цикл віршів «Моабитські зошити» (тат. Moabit dəftəre, Моабит дәфтәре). Страчений німцями 1944 року у в'язниці Пльотцензее.
Творчість
Друкуватися почав 1919 року. Перша збірка — «Ми ідем» — вийшла друком 1925 року. Автор поезій про комсомол (збірка «Орденоносні мільйони», 1934), колгоспне село («Джиган», 1939; «Листоноша», 1940). Написав лібретто опер «Алтинчеч» («Золотоволоса», 1941; Державна премія СРСР, 1948, посмертно) та «Ільдар» (1941). У роки Другої світової війни вийшли збірки поезій «Клятва», «Листи з окопу». Вірші, написані перед стратою у в'язниці, увійшли до збірки «Моабітський зошит» (Ленінська премія, 1957, посмертно). У 1968 році під тою самою назвою створено фільм. Виступав як критик, публіцист. Перекладав твори Т. Шевченка. Україні присвятив вірш «Братерство» (березень 1942, Волховський фронт), написаний в термінах радянської пропаганди про «братній союз».
Доля після смерті
Цикл віршів «Моабитські зошити» має антигітлерівську, але не антинімецьку спрямованість. Саме ці вірші нарочито високо підносилися сталінською пропагандою. Вони мали засвідчити нібито каяття Муси Джаліля за перебування в легіоні «Ідель-Урал», хоча підтверджень цьому немає. Бо він ніколи не полишав легіону «Ідель-Урал» і був страчений як його солдат.
Аби нейтралізувати контарверсійну постать Муси Джаліля в очах татарської спільноти, сталінська пропаганда вдалася до парадоксального кроку: замість наклепів та засуджень зрадника — шалена героїзація Джаліля, аж до присвоєння йому у 1956 році посмертно звання Героя Радянського Союзу. Проте після розвалу СРСР у Татарстані почали відкрито говорити про «альтернативний шлях» Джаліля — і як антисталініста, і як антинациста.
Марки СРСР з портретами Муси Джаліля
Марка 1959 року.
Марка 1966 року.
У татарському суспільстві досі існують різні трактування творчості та біографії поета, зокрема робиться акцент на його добровільному перебуванні на службі в німецькому Вермахті, а участь у підготовці заколоту рахуються як самостійний вчинок воїна-татарина, а не як акція в інтересах СРСР. Своєрідний каталог подібних версій відтворено в літературній формі у п'єсі «Барбаросс инкыйразы» («Провал плану Барбаросса»), оприлюдненої в журналі «Мирас» («Спадок»). У 2010 році проти авторів п'єси було відкрито кримінальну справу.[3], намагаючись не випустити із пляшки Джина татарського гуманізму — антисталінського та антинацистського водночас.
У Казані М. Джалілю встановлено пам'ятник. Його твори включені до сучасних шкільних програм з татарської літератури.
закрепить и расширить знания уч-ся о фразеологизмах, показать многообразие, разнородность фразеологизмов развитию более глубокому осмыслению корней фразеологизмов и необходимости употребления их в речи; активизировать познавательную деятельность учащихся воспитанию любви к родному языку, к его «жемчужинам» – устойчивым оборотам речи.
Методы: объяснительно-иллюстративный, частично-поисковый, исследовательский.
Оборудование:
Раздаточный материал в виде папочек; Толковый и фразеологический словари; Таблицы; Герб Берлина.
ХОД УРОКА
Сила слова – беспредельна.
(Поговорка)
1.Организационный момент
2.Слово учителя. Объявление темы и целей урока
Не забывай на праведном пути
То, что старик Марк Твен сказал когда-то:
«Ты должен слово нужное найти,
А не его троюродного брата».
Мы начинаем наш урок.
А зачем и для чего?
Чтоб всё понятно стало всем,
Что значит оборот устойчивый.
Відповідь:
Життєпис
Народився 2 лютого 1906 року у селі Мустафіно Оренбурзької губерні. Був шостою дитиною в татарській родині.
Перший твір надрукований 1919 року у військовій газеті «Кызыл йолдыз» («Червона зірка»). 1925 у Казані вийшла його перша збірка поем «Барабыз» («Ми йдемо»). Також написав 4 лібрето для опер «Алтын чэч» (1941) та «Ільдар» (1941).
Джаліль бував в Україні.
Член ВКП(б) з 1929 року. 1941 року закликаний у сталінську армію. Воював на Ленінградському та Волховському фронтах армії СРСР, був кореспондентом воєнно-фронтової газети «Отвага», яка пропагувала комунізм, войовничий атеїзм та ненависть за національною ознакою.
У червні 1942 року важко поранений потрапив у німецький полон. Після видужання добровільно вступив у антисталінський легіон «Ідель-Урал», утворений з полонених татар, башкортів і представників інших країн Надволжя — Мордовії, Удмуртії, Марій Ел, Чувашії. Довгий час приховував своє справжнє ім'я — аби не наразитися на розстріл як колишній член ВКП(б). Працював у відділі пропаганди Легіону, де обстоював ідею державної незалежності Татарстану у післявоєнний час. Разом з Абдуллою Алішем брав активну участь у поширенні антифашистських листівок.
В одній із берлінських в'язниць у 1942—1944 роках написав цикл віршів «Моабитські зошити» (тат. Moabit dəftəre, Моабит дәфтәре). Страчений німцями 1944 року у в'язниці Пльотцензее.
Творчість
Друкуватися почав 1919 року. Перша збірка — «Ми ідем» — вийшла друком 1925 року. Автор поезій про комсомол (збірка «Орденоносні мільйони», 1934), колгоспне село («Джиган», 1939; «Листоноша», 1940). Написав лібретто опер «Алтинчеч» («Золотоволоса», 1941; Державна премія СРСР, 1948, посмертно) та «Ільдар» (1941). У роки Другої світової війни вийшли збірки поезій «Клятва», «Листи з окопу». Вірші, написані перед стратою у в'язниці, увійшли до збірки «Моабітський зошит» (Ленінська премія, 1957, посмертно). У 1968 році під тою самою назвою створено фільм. Виступав як критик, публіцист. Перекладав твори Т. Шевченка. Україні присвятив вірш «Братерство» (березень 1942, Волховський фронт), написаний в термінах радянської пропаганди про «братній союз».
Доля після смерті
Цикл віршів «Моабитські зошити» має антигітлерівську, але не антинімецьку спрямованість. Саме ці вірші нарочито високо підносилися сталінською пропагандою. Вони мали засвідчити нібито каяття Муси Джаліля за перебування в легіоні «Ідель-Урал», хоча підтверджень цьому немає. Бо він ніколи не полишав легіону «Ідель-Урал» і був страчений як його солдат.
Аби нейтралізувати контарверсійну постать Муси Джаліля в очах татарської спільноти, сталінська пропаганда вдалася до парадоксального кроку: замість наклепів та засуджень зрадника — шалена героїзація Джаліля, аж до присвоєння йому у 1956 році посмертно звання Героя Радянського Союзу. Проте після розвалу СРСР у Татарстані почали відкрито говорити про «альтернативний шлях» Джаліля — і як антисталініста, і як антинациста.
Марки СРСР з портретами Муси Джаліля
Марка 1959 року.
Марка 1966 року.
У татарському суспільстві досі існують різні трактування творчості та біографії поета, зокрема робиться акцент на його добровільному перебуванні на службі в німецькому Вермахті, а участь у підготовці заколоту рахуються як самостійний вчинок воїна-татарина, а не як акція в інтересах СРСР. Своєрідний каталог подібних версій відтворено в літературній формі у п'єсі «Барбаросс инкыйразы» («Провал плану Барбаросса»), оприлюдненої в журналі «Мирас» («Спадок»). У 2010 році проти авторів п'єси було відкрито кримінальну справу.[3], намагаючись не випустити із пляшки Джина татарського гуманізму — антисталінського та антинацистського водночас.
У Казані М. Джалілю встановлено пам'ятник. Його твори включені до сучасних шкільних програм з татарської літератури.
Пояснення: