Ох уж этот Мишка Каскадов! Какой же всё-таки он чудной мальчишка! Помню, идёт он делать скворечник для урока труда с одноклассниками. Взял дощечки, молоток, гвозди, лестницу, дрель... И давай делать: гвозди забивать, дырку сверлить... Всё было хорошо. И скворечник удался на славу! А мальчишки сидели и будто с завистью смотрели на Мишку. Но тут он совершил одну ошибку: поставил Мишка лестницу у тополя, поднялся на ней и стал молотком прибивать скворечник к дереву. Но тут Борька Чехов, его товарищ, захохочет!
-А что ты смеешься, Борька? - обиделся Мишка.
-Да ты посмотри куда ты свой скворечник прибил! - хохотал Борька.
Мишка удивлённо посмотрел сначала на Борьку, затем на скворечник... И заметил, что он прибил скворечник вовсе не к тополю, а к лестнице!
Все посмотрели на Каскадова и тоже засмеялись, а учитель труда Василий Валерьевич лишь посмотрел на Мишу, засмеялся, но ничего в ответ не сказал.
Есна – це ясне блакитне небо, білі пухнасті хмаринки, що швидко пливуть по ньому, бо їх підганяє веселий весняний вітерець. Весна – це ранні квіти – проліски, фіалки, нарциси, кульбабки, молода зелена трава. Це дерева, по стовбурах яких з новою силою тече живильна волога, даруючи силу брунькам та квіточкам. Це тепло у повітрі, яке відчуваєш шкірою, це яскраве сонячне проміння, що будить усе навколо. Після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. Спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. Потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. От уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. А потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім. А найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. Вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. Вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. Здається, що потрапив у казку! А згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та падають додолу. І на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. Буде чим поласувати літом! Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. Особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. Згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. І весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.
Ох уж этот Мишка Каскадов! Какой же всё-таки он чудной мальчишка! Помню, идёт он делать скворечник для урока труда с одноклассниками. Взял дощечки, молоток, гвозди, лестницу, дрель... И давай делать: гвозди забивать, дырку сверлить... Всё было хорошо. И скворечник удался на славу! А мальчишки сидели и будто с завистью смотрели на Мишку. Но тут он совершил одну ошибку: поставил Мишка лестницу у тополя, поднялся на ней и стал молотком прибивать скворечник к дереву. Но тут Борька Чехов, его товарищ, захохочет!
-А что ты смеешься, Борька? - обиделся Мишка.
-Да ты посмотри куда ты свой скворечник прибил! - хохотал Борька.
Мишка удивлённо посмотрел сначала на Борьку, затем на скворечник... И заметил, что он прибил скворечник вовсе не к тополю, а к лестнице!
Все посмотрели на Каскадова и тоже засмеялись, а учитель труда Василий Валерьевич лишь посмотрел на Мишу, засмеялся, но ничего в ответ не сказал.
Після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. Спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. Потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. От уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. А потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім.
А найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. Вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. Вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. Здається, що потрапив у казку! А згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та падають додолу. І на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. Буде чим поласувати літом!
Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. Особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. Згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. І весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.