Пригодницькі романи видатного французького письменника жуля верна насичені захоплюючими подіями, раптовими і несподіваним поворотами сюжетів, їх рушійною силою стають різноманітні пригоди. одним з найяскравіших прикладів такого роману може служити відомий у всьому світі твір «п’ятнадцятирічний капітан».як і в багатьох інших творах письменника, основою сюжету роману стають надзвичайні пригоди – подорож пасажирів океанської шхуни «пілігрим». особливістю цього роману є не тільки надзвичайні пригоди його героїв, яким на шляху до свого порятунку довелося переплисти океан та витримати багато випробувань, подолати багато перешкод та залишитися живими у смертельній небезпеці, а й опис природи. достатньо цікаво, що навіть дивовижні речі автор пояснює з наукової точки зору, а всі загадки природи, які зустрічаються на шляху героїв роману, не мають нічого дивовижного і теж пояснюються наукою.у роман «п’ятнадцятирічний капітан» жуль верн ввів персонаж дивакуватого вченого, в житті якого існує лише один єдиний інтерес – наука. завдяки цьому персонажеві автору вдається наповнити роман найточнішими описами природи тропічної африки, на узбережжі якої опинився дик сенд с пасажирами шхуни після її загибелі.герої майже всіх пригодницьких романів французького письменника – це відважні і сміливі люди, які у будь-яких обставинах прагнуть дізнатися більше про людей і оточуючий їх світ. письменник і сам досить часто робить відступи для того, щоб розповісти про багатства африканської тропічної природи, таємниці океану і всесвіту. один з найпопулярніших персонажів романів ж. верна – трохи дивакуватий учений, в якості якого в творі «п’ятнадцятирічний капітан» виступає кузен бенедикт. завдяки йому автор отримує можливість пояснювати усі природні явища і описувати природу з науковою точністю. однак ми бачимо, що навіть найрозумніший вчений не може знати усього, а найкращі знання для кожної людини – це її життєвий досвід. безмежний світ відкриває людині лише деякі свої таємниці, а неприборкана природа назавжди залишається сильніше людини.романи жуля верна відрізняються нанизуванням нескінченної кількості окремих захоплюючих епізодів, в яких героям постійно загрожує загибель, але майже завжди несподівано відбувається неочікуваний порятунок. не став в цьому відношенні винятком і роман «п’ятнадцятирічний капітан». як і в багатьох інших романах, у ньому жуль верн описує різні країни, моря і континенти, прославляє любов до свободи, вірність і людяність героїв, а його фіналом стає їх щасливий порятунок.шхуна під назвою «пілігрим» вирушила з нової зеландії, взявши курс на тихоокеанське узбережжя південної америки. спочатку судно повинно було зайти в порт вальпараїсо в чилі, а далі відправитися в сан-франциско. але «пілігрим» відхилився від курсу і врешті-решт зазнав аварії біля берегів екваторіальної африки. після гибелі судна дик сенд разом з невеличкою командою опинився в хащах тропічної африки, де героям прийшлося подолати безліч труднощів. їм довелося пробиратися через непрохідні джунглі і топкі болота, ховатися від грози в термітнику, йти через пустелю та робити багато іншого. і де б вони не знаходилися, автор з науковою точністю і достовірністю описує оточуючу природу, реальності подіям та знайомлячи читачів з природою далекого континенту.
1941 году началась Великая Отечественная война. Она забрала жизни многих людей. Но многие из них выжили. Тех людей, которые участвовали в этой войне и сейчас живут, называют ветеранами войны. Мой дедушка один из них. Его зовут Василий Семёнович Кухтин. Он родился в 1925 году. Когда началась война, дедушке было только 16 лет. Но как только ему исполнилось 18 лет, его призвали в армию. В течение 2-х недель его учили стрелять из ружья. Затем его отправили на фронт, служить в пехоте. Пехотинцы защищали свои позиции в окопах. Мой дедушка три раза ходил в атаку. На третий раз его ранили в ногу. Рана была очень сильная. Дедушка думал, что он уже умер, но когда он открыл глаза, увидел, что он находится в госпитале. Множество раненых и умирающих людей лежали рядом с ним. Вокруг них суетились медсестры. Одна из них подошла к дедушке. Она распорола ему штаны и сделала перевязку ноги. Дедушка сказал, что может ходить. Ему дали палку, чтобы опираться на неё. После недолгого лечения в военном госпитале, дедушку отправили в Россию поездом. Там его вылечили. Комиссия признала, что дедушка негоден к войне. Прожив полгода в России, дедушку снова призвали в армию, уже в 1944 году. Из-за больной ноги, дедушку учили водить танк. Он учился на танкиста 2 месяца. Дедушка поехал на фронт, получив специальность: механик-водитель. Его танк несколько раз подбивали немцы и один раз, танк сильно горел, но мой дедушка К этому времени Россия была освобождена от фашистских захватчиков. Дедушка принимал участие в освобождении Венгрии и Австрии. Когда война кончилась, часть, где служил дедушка, осталась в Австрии на 3 года, чтобы поддерживать порядок. Дедушка вернулся на родину в 1949 году, потому что войсковая часть, в которой он служил, перегоняла танки из Австрии через Венгрию, Румынию, Украину и Белоруссию в Россию. Я не хочу, чтобы была война, и русский народ погибал. Пусть на нашей планете будет мир! Имя Своё Вставь
Его зовут Василий Семёнович Кухтин. Он родился в 1925 году. Когда началась война, дедушке было только 16 лет. Но как только ему исполнилось 18 лет, его призвали в армию. В течение 2-х недель его учили стрелять из ружья. Затем его отправили на фронт, служить в пехоте.
Пехотинцы защищали свои позиции в окопах. Мой дедушка три раза ходил в атаку. На третий раз его ранили в ногу. Рана была очень сильная. Дедушка думал, что он уже умер, но когда он открыл глаза, увидел, что он находится в госпитале. Множество раненых и умирающих людей лежали рядом с ним. Вокруг них суетились медсестры. Одна из них подошла к дедушке. Она распорола ему штаны и сделала перевязку ноги. Дедушка сказал, что может ходить. Ему дали палку, чтобы опираться на неё. После недолгого лечения в военном госпитале, дедушку отправили в Россию поездом. Там его вылечили. Комиссия признала, что дедушка негоден к войне.
Прожив полгода в России, дедушку снова призвали в армию, уже в 1944 году. Из-за больной ноги, дедушку учили водить танк. Он учился на танкиста 2 месяца. Дедушка поехал на фронт, получив специальность: механик-водитель. Его танк несколько раз подбивали немцы и один раз, танк сильно горел, но мой дедушка
К этому времени Россия была освобождена от фашистских захватчиков. Дедушка принимал участие в освобождении Венгрии и Австрии. Когда война кончилась, часть, где служил дедушка, осталась в Австрии на 3 года, чтобы поддерживать порядок. Дедушка вернулся на родину в 1949 году, потому что войсковая часть, в которой он служил, перегоняла танки из Австрии через Венгрию, Румынию, Украину и Белоруссию в Россию.
Я не хочу, чтобы была война, и русский народ погибал. Пусть на нашей планете будет мир! Имя Своё Вставь